Українська Центральна Рада й українізація військових частин російсь кої армії 11
Усього до складу інституції, очолюваній С. Петлюрою, було обрано 18 осіб – солдатів, офіцерів, військових чиновників, лікарів, був навіть один генерал. З’ їзд ініціював направлення до Петрограда спеціальної делегації для порозуміння у справі автономії України, а у її складі також військових представників( О. Пилькевич, А. Чернявський, С. Письменний, Д. Ровинський) для обговорення проблем українізації армії.
9 травня щойно обраний військовим з’ їздом Український військовий генеральний комітет( УВГК) узяв участь у роботі третіх загальних зборів УЦР, йому було надано невелику фінансову допомогу для розгортання діяльності. У підготовленому 11 травня наказі делегації Центральної Ради до Тимчасового уряду був спеціальний пункт про українізацію київського гарнізону та призначення українців на посади начальників військових округів. Того ж дня комітет УЦР вирішив послати у ставку головнокомандуючого арміями Південно-Захід ного фронту делегацію у складі М. Ткаченка та полковника В. Поплавка у справі українізації війська. Посланці мали переговорити також у цій справі з новопризначеним військовим міністром О. Керенським, який тоді здійснював інспекторську поїздку на Південно-Західний фронт. 15 травня комітет Центральної Ради заслухав звіт М. Ткаченка про відвідини ставки, переговори з міністром та головнокомандуючим Південно-Західного фронту генералом О. Брусиловим. Утім, протокол цього засідання не розкриває ані суті, ані результатів переговорів, лаконічно повідомляючи, що « ухвалили подякувати п. Ткаченкові за добре виконане доручення » 34. Інші джерела свідчать, що вже під час цих переговорів було отримано попередню обіцянку про українізацію трьох корпусів Південно- Західного фронту 35. Деяку інформацію про поїздку делегації УЦР на фронт та досягнуті результати знаходимо у спогадах комісара, а згодом командуючого військами Київського військового округу навесні – улітку 1917 р. К. Оберуче ва. Отже, зустрівши міністра в Києві він і представники Центральної Ради виїхали до Кам’ янця-Подільського, де дислокувалася ставка командуючого Південно- Західним фронтом генерала О. Брусилова. Метою поїздки для українців було остаточне з’ ясування долі полку імені Б. Хмельницького та справа наступних українізованих формувань. Розмова була довгою і непростою. « Я наполягав на тому, що потрібно залишатися на тій формулі формування українських військ, яка вже була прийнята, тобто добровольчих комплектувань, – пише К. Оберучев. – І тому полк, сформований не так, не повинен бути визнаний полком. О. Керенський уважав за можливе зважати на факт і затвердити цей полк. Що ж стосується наступних формувань, то таких до закінчення війни і рішен ня Установчих зборів не повинно бути. Членом Генерального комітету було внесено пропозицію, щоб українці з тилових частин направлялись у певні, наперед визначені для“ українізації” корпуси. Я підтримав цю пропозицію, і її було схвалено. Зроблено тільки обмеження, щоб не чіпати для цього частин ближнього тилу, тобто Київського і Мінського округів. На цьому і згодилися » 36. Отже, певні позитивні домовленості під час поїздки до Кам’ янця-Подільського було досягнуто, тому, очевидно, Центральна Рада і висловила подяку М. Ткаченкові.
34
Українська Центральна Рада... – Т. 1. – С. 88.
35
Див.: Іванис В. Симон Петлюра – Президент України. – С. 42.
36
Оберучев К. М. Воспоминания: В двух частях. – Нью-Йорк, 1930. – С. 223 – 224.
Укр. іст. журн. – 2012. – № 3