Українська Центральна Рада й українізація військових частин російсь кої армії 11
Усього до складу інституції , очолюваній С . Петлюрою , було обрано 18 осіб – солдатів , офіцерів , військових чиновників , лікарів , був навіть один генерал . З ’ їзд ініціював направлення до Петрограда спеціальної делегації для порозуміння у справі автономії України , а у її складі також військових представників ( О . Пилькевич , А . Чернявський , С . Письменний , Д . Ровинський ) для обговорення проблем українізації армії .
9 травня щойно обраний військовим з ’ їздом Український військовий генеральний комітет ( УВГК ) узяв участь у роботі третіх загальних зборів УЦР , йому було надано невелику фінансову допомогу для розгортання діяльності . У підготовленому 11 травня наказі делегації Центральної Ради до Тимчасового уряду був спеціальний пункт про українізацію київського гарнізону та призначення українців на посади начальників військових округів . Того ж дня комітет УЦР вирішив послати у ставку головнокомандуючого арміями Південно-Захід ного фронту делегацію у складі М . Ткаченка та полковника В . Поплавка у справі українізації війська . Посланці мали переговорити також у цій справі з новопризначеним військовим міністром О . Керенським , який тоді здійснював інспекторську поїздку на Південно-Західний фронт . 15 травня комітет Центральної Ради заслухав звіт М . Ткаченка про відвідини ставки , переговори з міністром та головнокомандуючим Південно-Західного фронту генералом О . Брусиловим . Утім , протокол цього засідання не розкриває ані суті , ані результатів переговорів , лаконічно повідомляючи , що « ухвалили подякувати п . Ткаченкові за добре виконане доручення » 34 . Інші джерела свідчать , що вже під час цих переговорів було отримано попередню обіцянку про українізацію трьох корпусів Південно- Західного фронту 35 . Деяку інформацію про поїздку делегації УЦР на фронт та досягнуті результати знаходимо у спогадах комісара , а згодом командуючого військами Київського військового округу навесні – улітку 1917 р . К . Оберуче ва . Отже , зустрівши міністра в Києві він і представники Центральної Ради виїхали до Кам ’ янця-Подільського , де дислокувалася ставка командуючого Південно- Західним фронтом генерала О . Брусилова . Метою поїздки для українців було остаточне з ’ ясування долі полку імені Б . Хмельницького та справа наступних українізованих формувань . Розмова була довгою і непростою . « Я наполягав на тому , що потрібно залишатися на тій формулі формування українських військ , яка вже була прийнята , тобто добровольчих комплектувань , – пише К . Оберучев . – І тому полк , сформований не так , не повинен бути визнаний полком . О . Керенський уважав за можливе зважати на факт і затвердити цей полк . Що ж стосується наступних формувань , то таких до закінчення війни і рішен ня Установчих зборів не повинно бути . Членом Генерального комітету було внесено пропозицію , щоб українці з тилових частин направлялись у певні , наперед визначені для “ українізації ” корпуси . Я підтримав цю пропозицію , і її було схвалено . Зроблено тільки обмеження , щоб не чіпати для цього частин ближнього тилу , тобто Київського і Мінського округів . На цьому і згодилися » 36 . Отже , певні позитивні домовленості під час поїздки до Кам ’ янця-Подільського було досягнуто , тому , очевидно , Центральна Рада і висловила подяку М . Ткаченкові .
34
Українська Центральна Рада ... – Т . 1 . – С . 88 .
35
Див .: Іванис В . Симон Петлюра – Президент України . – С . 42 .
36
Оберучев К . М . Воспоминания : В двух частях . – Нью-Йорк , 1930 . – С . 223 – 224 .
Укр . іст . журн . – 2012 . – № 3