10 В. Ф. Верстюк
Ради до військової проблематики. « Проф. М. Грушевський та інші провідники правильно вважали, що московську владу найкраще шахувати військовою силою. У нас тоді фактично не було ніякої збройної сили, але сама ідея збройної сили, що може опинитися в українських руках, викликала страх у московських рядах i змушувала їх шукати порозуміння » 27, – стверджував Я. Зозуля.
Військова тема стала предметом розгляду на одному із засідань других загальних зборів УЦР 23 квітня. При цьому виникла жвава дискусія, яка забрала багато часу. У підсумку було ухвалено резолюцію: « Стоячи на принципі українізації всього життя на Україні і уважаючи українізацію війська невіддільною частиною сеї програми, Центральна Рада підтримує далі постанови комітету з 15 квітня про формування із запасних тилових частин нових українських частин і про потребу вилучення українців військових в українські військові частини » 28. Тоді ж загальні збори ухвалили пропозицію про створення у складі Центральної Ради спеціальної військової ради, яку мав обрати майбутній Всеукраїнський військовий з’ їзд, а до того моменту займатися відповідними справами доручалося спеціальній комісії УЦР, доповненій представниками військових організацій 29.
На адресу Тимчасового уряду з усіх кінців Росії почали надходити телеграми і резолюції від організованих українських осередків, в яких висловлювалася підтримка ідей українізації російської армії. До початку травня 1917 р. в армії було створено 1337 українських організацій, більше половини з них( 685) – на Південно-Західному фронті та майже 300 – у Київському військовому окрузі 30. Така стрімка організація знизу вимагала від Центральної Ради оперативної роботи щодо формування вищих структур, які б керували українізацією в армії.
5 травня у Києві розпочав роботу І Всеукраїнський військовий з’ їзд. Його історичне значення полягало насамперед у тому, що він виявив « могутню демонстрацію пробудженого українського вояцтва » 31. З’ їзд підтримав стратегічні гасла Центральної Ради, а їй самій в окремій резолюції склав « велику подяку за її старання та заходи в історичний момент » 32. На окремому закритому засіданні з’ їзд обговорив питання українізації та ухвалив відповідну резолюцію. Ефективним засобом до піднесення ідейно-морального стану армії було визнано її негайну націоналізацію за національно-територіальним принципом, також наголошувалося на потребі української армії. Із цією метою пропонувалося в тилових частинах виділити українців, як солдатів, так і офіцерів, в окремі підрозділи, а на фронті робити це поволі « в залежності від тактичних й інших військових обставин » 33. Для практичного здійснення українізації з’ їзд ухвалив утворити Тимчасовий український військовий генеральний комітет при УЦР, який мав працювати в тісному контакті з російським генеральним штабом.
27
Зозуля Я. Всеукраїнський військовий з’ їзд в 1917 р. – С. 30.
28
Там само. – С. 70.
29
1 травня на засіданні комітету УЦР було обрано частину комісії: Запорожець, Колос, Винни чен ко, Бойко, Єфремов, Крижанівський, до них ще по два члени повинні були додати клуб імені П. По луботка, організаційний комітет та українська фракція ради військових депутатів.
30
Волковинський В. Бойові дії на українських землях у роки Першої світової війни // Ук раїнсь кий історичний журнал. – 2004. – № 4. – С. 52.
31
Іванис В. Симон Петлюра – Президент України. – Дрогобич, 1991. – С. 42.
32
Щусь О. Й. Всеукраїнські військові з’ їзди. – К., 1992. – С. 17.
33
Український національно-визвольний рух: Березень – листопад 1917 року … – С. 281.
Укр. іст. журн. – 2012. – № 3