8 В . Ф . Верстюк
його стихійним поширенням і намагалися внести в його ряди організацію , щоби згодом використовувати як реальну політичну силу . Можна згодитися з думкою про те , що в перших публічних документах Центральної Ради немає прямої мови про українське військо і навіть українізацію окремих частин російської армії 18 , але ця обставина пояснюється принаймні двома причинами . Насамперед у цей час УЦР ще не визначилася зі своїм статусом , розглядаючи себе радше як київську міську організацію з функціями координації інших українських організацій переважно в культурно-освітянських справах . По-друге , український рух у війську лише започатковувався і не виявляв того масштабу й потенціалу , якого він набуде за два місяці . Але дуже швидко ситуація почала змінюватися .
28 березня в Києві було зібрано чергове військове віче , яке не тільки сформулювало вимогу « зорганізувати українську національну армію з усіма родами зброї », але й апелювало до Центральної Ради з проханням ужити відповідних заходів перед Тимчасовим урядом , « аби переведено якнайскоріше сі ухвали в життя » 19 . 31 березня в Одесі вояки-українці заснували Українську військову раду на чолі з членом Центральної Ради військовим лікарем І . Луценком . Її діяльність поширювалася на частини Одеського військового округу , кораблі Чорноморського флоту та Румунський фронт . Український рух охопив усі фронти російської армії й тилові частини . М . Грушевський назвав його справою « величезної ваги , що потім стала рішучим фактором української революції » 20 .
Загальна тональність ухвал та резолюцій , що їх приймали військовики , була суголосна гаслам УЦР . Чимало військовослужбовців було делеговано на Всеукраїнський національний конгрес , вони виступали з привітаннями та при обговоренні доповідей , їх обрали до президії . Двічі на представницькому зібранні слово мав М . Міхновський . Перший раз він проінформував присутніх про те , що військовий міністр О . Гучков погодився на формування двох українських піхотних бригад , потім говорив про першочерговість таких завдань : а ) згуртування солдатів ; б ) утворення власного війська 21 . У резолюціях конгресу військова тематика хоч і приглушено , та все ж прозвучала . Форум доручив Центральній Раді конкретні домагання делегатів армії та флоту подати Тимчасовому урядові на розгляд . У новообраному складі УЦР військовики отримали понад 10 % місць . В абсолютних цифрах це було 13 осіб , які представляли 7 організацій , у тому числі серед обраних було 5 від Клубу імені гетьмана П . Полуботка . Отже , Центральна Рада добре розуміла важливість підтримки « людини з рушницею ». М . Грушевський писав , що організаційні завдання , визначені УЦР , « викликали найбільший рух у війську , який послужив на найближчі місяці найсильнішою розчинною [ силою ] для українського руху » 22 . Який же розумний політик може знехтувати такою підтримкою ?
Новообраний склад Центральної Ради включився у справу об ’ єднання українців армії . Національний конгрес закликав українців до самоорганізації .
18
Солдатенко В . Ф . Становлення української державності і проблема збройних сил ( березень 1917 р . – квітень 1918 р .) // Український історичний журнал . – 1992 . – № 5 . – С . 42 .
19
Нова рада . – 1917 . – 30 березня .
20
Грушевський М . Спомини . – № 9 . – С . 113 .
21
Українська Центральна Рада : Документи і матеріали в двох томах . – Т . 1 . – К ., 1996 . – С . 54 , 57 .
22
Грушевський М . Ілюстрована історія України . – К ., 1992 . – С . 502 .
Укр . іст . журн . – 2012 . – № 3