8 В. Ф. Верстюк
його стихійним поширенням і намагалися внести в його ряди організацію, щоби згодом використовувати як реальну політичну силу. Можна згодитися з думкою про те, що в перших публічних документах Центральної Ради немає прямої мови про українське військо і навіть українізацію окремих частин російської армії 18, але ця обставина пояснюється принаймні двома причинами. Насамперед у цей час УЦР ще не визначилася зі своїм статусом, розглядаючи себе радше як київську міську організацію з функціями координації інших українських організацій переважно в культурно-освітянських справах. По-друге, український рух у війську лише започатковувався і не виявляв того масштабу й потенціалу, якого він набуде за два місяці. Але дуже швидко ситуація почала змінюватися.
28 березня в Києві було зібрано чергове військове віче, яке не тільки сформулювало вимогу « зорганізувати українську національну армію з усіма родами зброї », але й апелювало до Центральної Ради з проханням ужити відповідних заходів перед Тимчасовим урядом, « аби переведено якнайскоріше сі ухвали в життя » 19. 31 березня в Одесі вояки-українці заснували Українську військову раду на чолі з членом Центральної Ради військовим лікарем І. Луценком. Її діяльність поширювалася на частини Одеського військового округу, кораблі Чорноморського флоту та Румунський фронт. Український рух охопив усі фронти російської армії й тилові частини. М. Грушевський назвав його справою « величезної ваги, що потім стала рішучим фактором української революції » 20.
Загальна тональність ухвал та резолюцій, що їх приймали військовики, була суголосна гаслам УЦР. Чимало військовослужбовців було делеговано на Всеукраїнський національний конгрес, вони виступали з привітаннями та при обговоренні доповідей, їх обрали до президії. Двічі на представницькому зібранні слово мав М. Міхновський. Перший раз він проінформував присутніх про те, що військовий міністр О. Гучков погодився на формування двох українських піхотних бригад, потім говорив про першочерговість таких завдань: а) згуртування солдатів; б) утворення власного війська 21. У резолюціях конгресу військова тематика хоч і приглушено, та все ж прозвучала. Форум доручив Центральній Раді конкретні домагання делегатів армії та флоту подати Тимчасовому урядові на розгляд. У новообраному складі УЦР військовики отримали понад 10 % місць. В абсолютних цифрах це було 13 осіб, які представляли 7 організацій, у тому числі серед обраних було 5 від Клубу імені гетьмана П. Полуботка. Отже, Центральна Рада добре розуміла важливість підтримки « людини з рушницею ». М. Грушевський писав, що організаційні завдання, визначені УЦР, « викликали найбільший рух у війську, який послужив на найближчі місяці найсильнішою розчинною [ силою ] для українського руху » 22. Який же розумний політик може знехтувати такою підтримкою?
Новообраний склад Центральної Ради включився у справу об’ єднання українців армії. Національний конгрес закликав українців до самоорганізації.
18
Солдатенко В. Ф. Становлення української державності і проблема збройних сил( березень 1917 р. – квітень 1918 р.) // Український історичний журнал. – 1992. – № 5. – С. 42.
19
Нова рада. – 1917. – 30 березня.
20
Грушевський М. Спомини. – № 9. – С. 113.
21
Українська Центральна Рада: Документи і матеріали в двох томах. – Т. 1. – К., 1996. – С. 54, 57.
22
Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К., 1992. – С. 502.
Укр. іст. журн. – 2012. – № 3