Українська Центральна Рада й українізація військових частин російсь кої армії 25
армії за національно-територіальним принципом, але не тільки: « У зв’ язку з тими перешкодами, які чинить у справі українізації війська Тимчасове правительство, з’ їзд домагається, щоб цю справу було цілком передано в руки генерального секретаря військових справ, а також, щоб по всіх українізованих дивізіях та при арміях було призначено Центральною Радою комісарів » 85. Фактично робота і загальний настрій з’ їзду говорили про те, що українці повертаються до тактики доконаних фактів, започаткованої І Універсалом. Нездатність Тимчасового уряду проводити конструктивну політику, небажання вирішувати національні й соціальні проблеми підштовхували до пошуку альтернатив. На військовому з’ їзді було заслухано доповіді з місць, обговорено поточний політичний момент, земельну та продовольчу справи, демобілізацію армії. Форум висловився за негайне проголошення Центральною Радою демократичної республіки в українських етнографічних межах, узяття УЦР і Генеральним секретаріатом усієї повноти влади у свої руки, скликання суверенних Установчих зборів, які повинні ствердити республікансько-демократичні форми правління в Україні. Не можна сказати, що подібна позиція була несподіванкою для Центральної Ради та її керівництва. Навпаки, це воно спрямовувало делегатів з’ їзду. Вітаючи представницьке зібрання від імені фракції українських есерів, М. Ковалевський закликав « звернути на власний шлях – шлях утворення власними силами української демократичної республіки ». Цю ж думку наступного дня у своєму вітальному слові повторив і М. Грушевський: « Ми певні, що ви пі дете разом із нами до нашої мети – української демократичної республіки у федерації з російською республікою » 86. 26 жовтня делегати розглянули та обговорили ситуацію, що склалася у Петрограді у зв’ язку з більшовицьким переворотом, і ухвалили на певний час припинити роботу з’ їзду, весь делегатський склад оголосили полком, який надійшов у розпорядження Генерального секретаріату.
Падіння Тимчасового уряду зняло останні перепони на шляху тактики « доконаних фактів ». 31 жовтня сьомі загальні збори УЦР поширили « в повній мірі владу Генерального секретаріату на всі відмежовані землі України », а наступного дня затвердили його повний склад, до якого ввійшов і генеральний секретар військових справ С. Петлюра. 2 жовтня він зробив спеціальну заяву про те, що бере на себе « вищу військову владу на Україні » 87, що всі розпорядження в тилу( Київський та Одеський військові округи повністю та південна частина Московського військового округу) виходять винятково від генерального секретаріату військових справ України, а інших наказів виконувати не треба. Того ж дня Генеральний секретаріат призначив тимчасово виконуючим обов’ язки командуючого Київським військовим округом підполковника В. Павленка, а також заслухав інформації С. Петлюри та О. Пилькевича про організацію військової справи, про заходи, ужиті для постачання частин, наказ військам підтримувати порядок та дисципліну, телеграфний зв’ язок зі ставкою верховного головнокомандуючого та штабом Південно-Західного фронту тощо. Було вирішено відправити у ставку делегацію у складі О. Лотоцького та Д. Дорошенка. Наступне засідання Генерального секретаріату розпочалося з доповіді
85
Український національно-визвольний рух: Березень – листопад 1917 року … – С. 874.
86
Щусь О. Й. Всеукраїнські військові з’ їзди. – С. 50 – 51.
87
Українська Центральна Рада... – Т. 1. – С. 385.
Укр. іст. журн. – 2012. – № 3