26 В . Ф . Верстюк
полковника О . Пилькевича та її обговорення . По доповіді М . Порша було ухвалено : « Доручити генеральному комісару по військових ділах розробити ряд мір по заведенню дисципліни у військах та встановлення єдності командування » 88 , а також винесено спеціальне регламентне рішення « на засіданнях Генерального секретаріату в першу чергу обговорювати справи військові » 89 .
6 листопада відбулися переговори представників Генерального секретаріату зі штабом верховного головнокомандуючого , у ході яких було досягнуто домовленостей про засади узгодженої співпраці « у справі українізації частин фронтового війська і вирішення питань , зв ’ язаних із життям українських частин ». Їх підписав генерал М . Духонін , який тимчасово взяв на себе обов ’ язки верховного головнокомандуючого . Встановлювалася посада представника секретарства військових справ при штабі верховного головнокомандуючого . Ставка визнала справу територіального формування війська бажаною і зобов ’ язалась її підтримувати . Вона взяла на себе зобов ’ язання « скупчення українських частин других фронтів на Південно-Західному і Румунському фронтах , оскільки це не суперечить оперативним вимогам ». Для пришвидшення організації українських корпусів та дивізій ставка дозволила « поодиноке і гуртове вилучення українців з кожної частини , по можливості , в окрему роту ( команду , батарею , ескадрон ) чи батальйон , уважаючи по численності українських частин ». Дозволялося ці підрозділи об ’ єднувати в українізовані корпуси та дивізії розпорядженням командуючих фронтами та по узгодженню з Генеральним секретаріатом . Ставка не заперечувала проти утворення фронтових українських комітетів із повним зрівнянням їх у правах із подібними загальновійськовими комітетами . Призначення начальників Київського та Одеського військових округів мало відбуватися у згоді з Генеральним секретаріатом . Генеральний секретар військових справ здобував право викликати при необхідності до свого штабу офіцерів та військових чиновників . В українських фронтових частинах вищий командний склад мав призначатися ставкою після узгодження з Генеральним секретаріатом . У такому ж порядку встановлювалися назви українських частин і їх форма 90 . Домовленості 6 листопада відкривали прямий шлях до формування української армії , однак за три дні більшовики змістили генерала М . Духоніна з посади головнокомандуючого , а 20 листопада він був убитий розагітованими солдатами на вокзалі в Могилеві . У цих умовах боротьба за армію набувала нових форм , які супроводжуватимуть процес становлення Української Народної Республіки , проголошеної ІІІ Універсалом Центральної Ради .
Отже , наведений вище фактичний матеріал ( його можна суттєво розширити ) спростовує , на наш погляд , твердження про нерозуміння Центральною Радою проблем армії . На сесіях УЦР , засіданнях Малої ради , Генерального секретаріату питання , пов ’ язані з військовою тематикою , порушувалися повсякчас , а їх вирішення було спрямоване на досягнення позитивного ефекту . Центральна Рада мала у своєму складі цілий ряд військових структур , які формували й реалізовували політику українізації , координували та спрямовували військовий рух . Існувала очевидна відмінність у розумінні « українізації » армії
88
Український національно-визвольний рух : Березень – листопад 1917 року … – С . 389 .
89
Там само . – С . 390 .
90
Там само . – С . 393 – 394 .
Укр . іст . журн . – 2012 . – № 3