Українська Центральна Рада й українізація військових частин російсь кої армії 23
вже українізовані частини . Про негативний вплив 2-го гвардійського корпусу на 34‐й корпус розповідає у своїх спогадах П . Скоропадський : « Деінде частини не піддавались спокусам , але назагал маєтків 15 було розграбовано . На щастя не було вбивств . Я вважав , що єдиним засобом для порятунку корпусу залишалось якомога швидше вивести його на фронт » 76 . 1 жовтня П . Скоропадський видав наказ по корпусу , яким доручалося начальникам дивізій разом із комітетами сформувати зі свідомих солдатів спеціальні батальйони для боротьби з розбоєм . У наказі командир нагадував , що « наш корпус – перший український корпус , що на нього звернена вся надія України , від нього вона чекає не лише бойової слави , але й тої грізної сили , одна присутність якої гарантує порядок і законність » 77 . Безумовно , не варто пояснювати втрату армією боєздатності лише падінням формальної дисципліни , розквітом нездорових інстинктів та спалахом пристрастей , утягуванням лівими силами , насамперед більшовиками , солдатських мас у боротьбу за владу . Усе це мало місце , але були й причини іншого порядку . Тимчасовий уряд виявився нездатним кардинально вирішити проблеми країни й армії , якій , зокрема , гостро бракувало зброї , амуніції , продовольства . Уряд не зміг вирішити аграрне питання , яке хвилювало мільйони селян у солдатських одностроях . Відтермінування його до Установчих зборів лише посилювало політизацію армійського життя , як і невирішеність питання про завершення війни . Необхідність припинення світової бійні стала найголовнішим імперативом , з яким солдатське середовище зверталося до уряду та політичних сил країни . 9 вересня Всеукраїнська рада військових депутатів , виробляючи наказ своїм представникам на Демократичну нараду , зажадала від них домагатися створення нового соціалістичного складу уряду , припинення війни , проведення соціальних та національних реформ , які згодом будуть затверджені Установчими зборами 78 .
9 – 10 вересня у ставці верховного головнокомандуючого перебувала делегація УВГК у складі С . Петлюри , В . Кедровського та П . Скрипчинського , відбулася зустріч С . Петлюри з О . Керенським . Українська сторона висунула ряд вимог у справі українізації , які складалися з 13 пунктів . Найважливіші з них полягали в тому , щоби перейменувати 27 українізованих дивізій в українські й далі поповнювати їх винятково українським елементом , а при змозі перевести їх на український фронт ; призначити для них запасні полки з тих , що стоять в Україні ; українізувати командний склад , штаби , інженерні , транспортні , артилерійські та лікарські установи ; Чорноморський флот , що складався на 80 % з українців , далі комплектувати ними ж ; урівняти у правах національні військові організації ( ради ) із загальновійськовими комітетами ; визнати повноправних ( як комісари ) представників УВГК чи вповноважених відповідних рад при штабах українізованих дивізій , корпусів , а також при всіх штабах армій та фронтів , де є військовослужбовці-українці . Головною вимогою було затвердження Генерального комітету з правами , зазначеними в його статуті , що був
76
Скоропадський П . Спогади . – С . 85 – 86 .
77
Український національно-визвольний рух : Березень – листопад 1917 року … – С . 818 .
78
Там само . – С . 757 .
Укр . іст . журн . – 2012 . – № 3