Українська Центральна Рада й українізація військових частин російсь кої армії 23
вже українізовані частини. Про негативний вплив 2-го гвардійського корпусу на 34‐й корпус розповідає у своїх спогадах П. Скоропадський: « Деінде частини не піддавались спокусам, але назагал маєтків 15 було розграбовано. На щастя не було вбивств. Я вважав, що єдиним засобом для порятунку корпусу залишалось якомога швидше вивести його на фронт » 76. 1 жовтня П. Скоропадський видав наказ по корпусу, яким доручалося начальникам дивізій разом із комітетами сформувати зі свідомих солдатів спеціальні батальйони для боротьби з розбоєм. У наказі командир нагадував, що « наш корпус – перший український корпус, що на нього звернена вся надія України, від нього вона чекає не лише бойової слави, але й тої грізної сили, одна присутність якої гарантує порядок і законність » 77. Безумовно, не варто пояснювати втрату армією боєздатності лише падінням формальної дисципліни, розквітом нездорових інстинктів та спалахом пристрастей, утягуванням лівими силами, насамперед більшовиками, солдатських мас у боротьбу за владу. Усе це мало місце, але були й причини іншого порядку. Тимчасовий уряд виявився нездатним кардинально вирішити проблеми країни й армії, якій, зокрема, гостро бракувало зброї, амуніції, продовольства. Уряд не зміг вирішити аграрне питання, яке хвилювало мільйони селян у солдатських одностроях. Відтермінування його до Установчих зборів лише посилювало політизацію армійського життя, як і невирішеність питання про завершення війни. Необхідність припинення світової бійні стала найголовнішим імперативом, з яким солдатське середовище зверталося до уряду та політичних сил країни. 9 вересня Всеукраїнська рада військових депутатів, виробляючи наказ своїм представникам на Демократичну нараду, зажадала від них домагатися створення нового соціалістичного складу уряду, припинення війни, проведення соціальних та національних реформ, які згодом будуть затверджені Установчими зборами 78.
9 – 10 вересня у ставці верховного головнокомандуючого перебувала делегація УВГК у складі С. Петлюри, В. Кедровського та П. Скрипчинського, відбулася зустріч С. Петлюри з О. Керенським. Українська сторона висунула ряд вимог у справі українізації, які складалися з 13 пунктів. Найважливіші з них полягали в тому, щоби перейменувати 27 українізованих дивізій в українські й далі поповнювати їх винятково українським елементом, а при змозі перевести їх на український фронт; призначити для них запасні полки з тих, що стоять в Україні; українізувати командний склад, штаби, інженерні, транспортні, артилерійські та лікарські установи; Чорноморський флот, що складався на 80 % з українців, далі комплектувати ними ж; урівняти у правах національні військові організації( ради) із загальновійськовими комітетами; визнати повноправних( як комісари) представників УВГК чи вповноважених відповідних рад при штабах українізованих дивізій, корпусів, а також при всіх штабах армій та фронтів, де є військовослужбовці-українці. Головною вимогою було затвердження Генерального комітету з правами, зазначеними в його статуті, що був
76
Скоропадський П. Спогади. – С. 85 – 86.
77
Український національно-визвольний рух: Березень – листопад 1917 року … – С. 818.
78
Там само. – С. 757.
Укр. іст. журн. – 2012. – № 3