Українська Центральна Рада й українізація військових частин російсь кої армії 19
висилку богданівців на фронт , натомість вивести з Києва підрозділи кірасирів та донських козаків , усунути з посади полковника К . Оберучева , а кандидатуру нового начальника округу узгодити з УЦР 58 . 30 липня Генеральний комітет висунув ще й такі вимоги : реорганізація армії в Україні на основі національнотериторіального принципу , комплектування гарнізонів з місцевого населення , визнання за українськими військовими радами різних рівнів рівних прав із загальноросійськими військовими організаціями тощо 59 .
Російська влада , однак , ніяк не відреагувала на ці вимоги , а вже 30 липня полк імені Б . Хмельницького було відправлено на фронт . 1 серпня верховний головнокомандувач Л . Корнілов заборонив УВГК підтримувати безпосередні контакти зі ставкою , а головнокомандувач Південно-Західного фронту А . Денікін наказав командувачам армій припинити будь-які зносини з цим органом . Спеціальним наказом Л . Корнілова заборонялося всім українізованим частинам вести листування , видавати накази , а також навчати солдатів українською мовою на підставі того , що « ніякі відхилення від прийнятих у російській армії статутів неприпустимі . І , якщо чинитиметься найменший опір , розформувати вже існуючі національні частини » 60 .
7 серпня командуючий Південно-Західним фронтом А . Денікін зажадав розпуску Всеукраїнської ради військових депутатів , аргументуючи це тим , що її « утворено самозваним 2-м українським військовим з ’ їздом », запросив у Тимчасового уряду санкцію на арешт її членів , а також заборонив діяльність української військової ради в Бердичеві та притягнув до відповідальності члена УВГК В . Поплавка . Наскільки непослідовним був процес українізації на Південно- Західному фронті можна зрозуміти з телеграми начальника штабу фронту генерала С . Маркова у ставку верховного головнокомандуючого від 17 серпня . Він інформував , що українізації підлягали 10 дивізій , із них 5 складають 6-й і 34-й корпуси , « решта ж дивізій розподілені по інших корпусах , зводити [ їх ] в особливі корпуси визнається цілком небажаним » 61 . С . Марков ужив цікавий термін « фактична українізація », яка полягала в тому , що « відповідно до заяв , які надійшли від військових частин , поповнення українцями 4-ї та 16-ї ( Скобелевської ) дивізій припинено , 155-та і 156-та дивізії визначені для розформування з розподілом їх особового складу по військових частинах фронту , 104-та й 153-тя дивізії 34-го корпусу виходять зі складу військ фронту ». Таким чином , повідомляв начальник штабу фронту , для українізації залишаються лише 4 дивізії ( 56-та , 108-ма , 113-та та 100-та ). Вони « поповнюватимуться українцями поступово залежно від притоку з імперії маршових рот , складених з українців , не зупиняючи при цьому притоку у ці дивізії поповнень із неукраїнців , маючи на увазі , що згідно з вашою телеграмою від 5 серпня № 12871 , українські маршові роти , що надходять на Південно- Західний фронт , повинні направлятися на Румунський фронт » 62 . Фактично в останніх рядках ідеться про відвертий саботаж українізації .
58
Українська Центральна Рада ... – Т . 1 . – С . 205 .
59
Голубко В . Армія Української Народної Республіки ... – С . 82 .
60
Российский государственный военно-исторический архив ( далі – РГВИА ). – Ф . 2067 . – Оп . 1 . – Д . 2987 . – Л . 1 .
61
Там же . – Д . 3803 . – Л . 287 .
62
Там же .
Укр . іст . журн . – 2012 . – № 3