Українська Центральна Рада й українізація військових частин російсь кої армії 13
три корпуси набув досить широкого розмаху процес стихійного формування українізованих підрозділів та частин. Складалася гостра, критична ситуація, для пошуків виходу з якої Центральна Рада доручила УВГК скликати черговий військовий з’ їзд. Попередньо було розроблено модус представництва та призначено день відкриття – 4 червня. 22 травня комітет телеграфом запросив військового міністра поширити інформацію про з’ їзд на фронті та в тилових гарнізонах. Несподівано 28 травня очільник військового відомства О. Керенський заборонив його проведення. Це була перша від початку революції заборона на проведення з’ їзду. Міністр вважав захід несвоєчасним. Ці події збудили підвищений ін терес до майбутнього форуму, як і урядова, широко опублікована, інформація про відхилення українських вимог. Із приводу українізації армії в ній говорилося, що « уряд визнав за можливе тимчасове вирішення цього питання лише в обсязі, який визначив військовий міністр українським організаціям у Києві » 41. А це, як відомо, була лише згода на затвердження полку імені Б. Хмельницького. Обурені непоступливістю уряду і заборонами військової влади делегати-українці ринули до Києва.
Близька до партії українських есерів газета « Народня воля » на відкриття з’ їзду відгукнулась передовицею « Якої нам треба армії », в якій абсолютно однозначно стверджувалася думка, що в умовах непорозуміння з Тимчасовим урядом і російською демократією військо повинно стати інструментом захисту українських національних інтересів. Висновок був досить простим і прозорим: « У час, коли кується доля народна, […] потрібна і сила революційної української армії, яка буде вірно обстоювати трудові інтереси українського народу » 42.
До Києва зібралася несподівано велика кількість делегатів. З’ їзд схвалив політичну лінію Центральної Ради, рекомендував їй узятися до фактичного впровадження автономії України. Учасники форуму приділили значну увагу проблемам українського руху в армії. Діяльність УВГК здобула повну підтримку, розроблений ним статут Генерального комітету було схвалено делегатами, а склад УВГК поповнився десятьма новими членами. В інших резолюціях Генеральному комітету було доручено « розробити детальний план українізації війська і вжити всіх заходів для негайного переведення його у життя ». З’ їзд висловився за те, щоб усі новобранці, призвані до війська з території України, проходили службу на її території або на Чорноморському флоті. Було обрано Всеукраїнську раду військових депутатів у кількості 132 осіб 43, яка кооптувалася до складу Центральної Ради за аналогом Всеукраїнської ради селянських депутатів. Нарешті на ІІ Всеукраїнському військовому з’ їзді було вперше оприлюднено І Універсал Центральної Ради.
Попри те, що протягом червня напруженість у стосунках Центральної Ради та Тимчасового уряду досягла максимуму, а УВГК і далі не був визнаний вищою російською військовою владою, він докладав неабияких зусиль, щоб українські поповнення активно надходили на фронт. В. Кедровський згадував, що до початку наступу на фронті 18 червня 6-й, 17-й і 41-й корпуси отримали як
41
Революция и национальный вопрос: Документы и материалы по истории национального вопроса в России и СССР в ХХ веке. – Т. 3. – Москва, 1930. – С. 59.
42
Народня воля. – 1917. – 19( 6) червня.
43
Український національно-визвольний рух: Березень – листопад 1917 року … – С. 387 – 391.
Укр. іст. журн. – 2012. – № 3