Українська Центральна Рада й українізація військових частин російсь кої армії 13
три корпуси набув досить широкого розмаху процес стихійного формування українізованих підрозділів та частин . Складалася гостра , критична ситуація , для пошуків виходу з якої Центральна Рада доручила УВГК скликати черговий військовий з ’ їзд . Попередньо було розроблено модус представництва та призначено день відкриття – 4 червня . 22 травня комітет телеграфом запросив військового міністра поширити інформацію про з ’ їзд на фронті та в тилових гарнізонах . Несподівано 28 травня очільник військового відомства О . Керенський заборонив його проведення . Це була перша від початку революції заборона на проведення з ’ їзду . Міністр вважав захід несвоєчасним . Ці події збудили підвищений ін терес до майбутнього форуму , як і урядова , широко опублікована , інформація про відхилення українських вимог . Із приводу українізації армії в ній говорилося , що « уряд визнав за можливе тимчасове вирішення цього питання лише в обсязі , який визначив військовий міністр українським організаціям у Києві » 41 . А це , як відомо , була лише згода на затвердження полку імені Б . Хмельницького . Обурені непоступливістю уряду і заборонами військової влади делегати-українці ринули до Києва .
Близька до партії українських есерів газета « Народня воля » на відкриття з ’ їзду відгукнулась передовицею « Якої нам треба армії », в якій абсолютно однозначно стверджувалася думка , що в умовах непорозуміння з Тимчасовим урядом і російською демократією військо повинно стати інструментом захисту українських національних інтересів . Висновок був досить простим і прозорим : « У час , коли кується доля народна , […] потрібна і сила революційної української армії , яка буде вірно обстоювати трудові інтереси українського народу » 42 .
До Києва зібралася несподівано велика кількість делегатів . З ’ їзд схвалив політичну лінію Центральної Ради , рекомендував їй узятися до фактичного впровадження автономії України . Учасники форуму приділили значну увагу проблемам українського руху в армії . Діяльність УВГК здобула повну підтримку , розроблений ним статут Генерального комітету було схвалено делегатами , а склад УВГК поповнився десятьма новими членами . В інших резолюціях Генеральному комітету було доручено « розробити детальний план українізації війська і вжити всіх заходів для негайного переведення його у життя ». З ’ їзд висловився за те , щоб усі новобранці , призвані до війська з території України , проходили службу на її території або на Чорноморському флоті . Було обрано Всеукраїнську раду військових депутатів у кількості 132 осіб 43 , яка кооптувалася до складу Центральної Ради за аналогом Всеукраїнської ради селянських депутатів . Нарешті на ІІ Всеукраїнському військовому з ’ їзді було вперше оприлюднено І Універсал Центральної Ради .
Попри те , що протягом червня напруженість у стосунках Центральної Ради та Тимчасового уряду досягла максимуму , а УВГК і далі не був визнаний вищою російською військовою владою , він докладав неабияких зусиль , щоб українські поповнення активно надходили на фронт . В . Кедровський згадував , що до початку наступу на фронті 18 червня 6-й , 17-й і 41-й корпуси отримали як
41
Революция и национальный вопрос : Документы и материалы по истории национального вопроса в России и СССР в ХХ веке . – Т . 3 . – Москва , 1930 . – С . 59 .
42
Народня воля . – 1917 . – 19 ( 6 ) червня .
43
Український національно-визвольний рух : Березень – листопад 1917 року … – С . 387 – 391 .
Укр . іст . журн . – 2012 . – № 3