ЛЮДИНА
ЯК НЕ
ВТРАТИТИ
СЕБЕ
У СТО-
СУНКАХ
Масова культура сформувала уявлення про кохання як цілко-
виту гармонію. Та чимало людей розчаровуються у стосунках
саме через віру в існування їхньої «половинки». Хтось повністю
розчиняється у партнері чи партнерці, а хтось шукає необхідні
ресурси в людині поруч. Щоб не перетворити кохання на спо-
живацтво, треба віднаходити ці ресурси в собі. Як саме це зро-
бити – пояснюють фахівці.
ЯК ФОРМУЄТЬСЯ УЯВЛЕННЯ
ПРО «ПОЛОВИНКУ»?
Володимир: Поняття «поло-
винки» пов’язане з відчут-
тям власної неповноцінності.
Воно виникає в дитинстві,
коли ми повністю залежи-
мо від мами. Дитина не знає,
чого хоче, але подає сигнал, і
завдання мами – розшиф-
рувати потребу. Це працює,
тож у дорослому віці з’явля-
ється фантазія про людину,
створену саме для мене, яка
читатиме мої думки, як у ди-
тинстві.
Назар: На перших етапах
стосунків ми не стільки за-
кохуємося в іншого, скільки
в себе інакшого(-у). Від реа-
лізації потреби партнера чи
партнерки виникає відчут-
тя щастя. Про цей період ка-
жуть: «Ми так відчували одне
одного й мали стільки спіль-
ного, ніби половинки одного
цілого». Так триває, допоки
в людей немає досвіду нега-
тивних ситуацій, поки обоє
бачать більше спільностей,
ніж розбіжностей у характе-
рах і потребах.
ЯК ЛЮДИНА ПЕРЕТВОРЮ-
ЄТЬСЯ НА РЕСУРС?
Назар: Одна з форм залежних
78
стосунків – «злиття». Одна зі
сторін не знає, чого хоче, або
хоче те ж, що інша. Виникає
ставлення до партнера як до
ресурсу.
Анна: Тоді не існує «я», є
тільки «ми». Іноді в парах
навіть виникають схожі за-
хворювання, настільки не
задоволена потреба в індиві-
дуальності.
Людмила: Коли людина не
знає, чого хоче, то віддає вла-
ду партнеру(-ці), який(-а) її,
зрештою, поглинає. У такій
ситуації, якщо немає вну-
трішньої опори для усвідом-
лення себе, потрібно, щоб
хтось був поруч. Щоб не ба-
чити в людині ресурс, треба
бути
самодостатнім(-ою),
розуміти, що можна існува-
ти і без пари. А відчуття своїх
меж дозволить самому не пе-
ретворитися на використа-
ний ресурс.
Володимир: Треба розріз-
няти прив’язаність і залеж-
ність. Без прив’язаності не
може бути стосунків: людям
добре разом, але життя не
зупиняється, коли вони роз-
ходяться. Залежність схожа
на паразитування – відчут-
тя, ніби реалізуватися мож-
на тільки поруч з об’єктом
захоплення. На перших ета-
пах розчинитися в іншому –
Володимир Чупрін – пси-
хотерапевт, викладач,
лектор, автор курсу «Сто-
сунки від А до Я»;
Людмила Ялова – геш-
тальт-терапевтка,
займається приватною
психотерапевтичною
практикою;
Анна Ленчовська – пси-
хологиня, займається
приватною психологіч-
ною практикою;
Назар Лосюк – геш-
тальт-терапевт, HR-ме-
неджер Української
гельсінської спілки з прав
людини.
стор.
23
нормально. Але для здорових
відносин це лише один з ета-
пів, а для залежних – єдиний
стан. У залежних стосунках
можна не тільки віддавати
владу над собою. Хтось із пари
може повністю взяти парт-
нера під опіку. Більш агресив-
ний варіант – спробувати пе-
реробити людину, мати над
нею владу.
ЧОМУ ЖІНКА ВВАЖАЄТЬСЯ
РЕСУРСОМ ДЛЯ ЧОЛОВІКА?
Людмила: Ми живемо в па-
тріархальному
суспільстві.
Від нього однаково страж-
дають і чоловіки, і жінки. На
тлі культурних особливостей
часу виникають меседжі про
сильного
чоловіка-батька,
який не повинен проявляти
почуття. Жінка формується
навколо меседжів «сім’я»,