ЛЮДИНА
А ДАВАЙ НЕ З
ПОНЕДІЛКА?
ЧОМУ ЛЮДИ ВИТРАЧАЮТЬ НА СПОРТ СВІЙ ЧАС
Хтось не може наважитися переступити поріг спортзалу, бо переживає за вар-
тість абонемента. Комусь постійно бракує часу. А хтось, коли нарешті дістається
до спортзалу, робить так багато вправ (і селфі), що зранку ледве встає з ліжка і не-
вдовзі точно в спортзал не повернеться. А дехто просто відкладає все на понеділок.
Та є й ті, хто не забуває про обов’язок дбати про своє тіло.
КОСТЯ
Я змалку відвідував секції
дзюдо, футболу, плавання,
акробатики, боксу. Бувало, на
цих заняттях пропускав уда-
ри й тоді закрадалася думка
кинути все, але я знав, що по-
трібно працювати далі. Тіль-
ки тренування допоможуть
мені не отримати в голову
знову.
Із часом робота над собою
стала не просто звичкою, а
стилем життя. Медалі, гра-
моти та решта відзнак для
мене були неважливими. Це
ж лише пам’ятка про важку
роботу. Найлегше у війні –
сама війна, а найважче – під-
готовка до неї. Найскладніші
моменти – підйоми о шостій
ранку, пробіжки, тренування
в залі до сьомого поту. От тоді
характер і перевіряється на
міцність. Тоді можна дізнати-
ся, чи тобі це справді потрібно.
Фото зі сторінки Facebook Константин Прибыловский
70
Не розумію відмазок про
відсутність мотивації чи під-
тримки. Це така ж банальна
річ і природна потреба, як, на-
приклад, прийом душу – нам
ж не потрібна мотивація та
підтримка для цього. Щоб за-
йвий раз не шукати мотива-
цію, варто спочатку дати собі
відповідь, для чого тобі спорт.
Якщо побачиш ціль, ніякої
додаткової мотивації шукати
не доведеться. Також диву-
ють відмазки про те, що спорт
дорогий – було би бажання. Я
захотів тренуватися з гиря-
ми: одну знайшов у друзів,
іншу – купив всього лиш за
300 грн. Комплекс вправ із
ними дозволяє прокачати всі
групи м’язів. А після переїзду
з Полтави у Львів ми з това-
ришем тренувалися букваль-
но в коридорі гуртожитку. Бо
робота над собою – частина
мого світогляду.