КРАЇНА
РОМАН МЕЛАНЮК,
вчитель математики та
інформатики львівської
ЗОШ №57
Я навчався у звичайній сіль-
ській
школі.
Математика
мені подобалася, я робив
контрольні собі та другу-від-
міннику, проте сам відмін-
ником не був і на олімпіади
не їздив. Завдяки математи-
ці я відчував, що щось знаю і
розумію. Попри це мріяв ста-
ти журналістом. Учителька
української мови казала, що
твори мені не дуже даються,
я погано знав англійську, тож
обрав факультет математи-
ки. Думав, що виженуть на
першій сесії. Натомість саме
в університеті я зрозумів, що
мені подобається розв’язу-
вати задачі і я не знаю страху
перед формулами, а відразу
шукаю в них сенс.
На четвертому курсі роз-
містив в інтернеті резюме
репетитора. Першим учнем
став сорокарічний чоловік,
який з цікавості хотів піді-
вчити математику. Потім
почали приходити діти, яким
я пояснював те, що вони не
розуміли в школі.
На магістратурі одногруп-
ники займалися програму-
ванням, аналітикою, мате-
матичною статистикою чи
науковою діяльністю. Мене
це не цікавило. Саме тоді я
почув про вакансію вчителя у
школі. Перший урок проводив
у п’ятикласників. Тема легка,
я захоплено пояснював, до
дошки – ліс рук охочих. Знав,
як учителі не допрацьовують,
тож сам намагався виклас-
тися й отримав результат –
діти зрозуміли тему. Я хвалив
дітей, казав, що вони най-
кращі й бачив, як загорілися
їхні очі. До школи я прийшов
із ентузіазмом, що навчити
можна кожного.
Я
часто
використовую
онлайн-ресурси, щоб заціка-
вити дітей. З учнями спілку-
юся нарівні, не вдаю всезнай-
ка та намагаюсь уявити себе в
ролі дитини за партою, щоб
оцінити, чи зрозуміло пояс-
нюю. Ми багато жартуємо,
робимо селфі на перервах,
розмовляємо. Цього року я
став класним керівником і
ми з класом подорожуємо,
ходимо в кіно.
Якось знайомі жартували,
що піду вчителем у школу. А
я казав, що такого ніколи не
буде: «Зарплати низькі, ні-
якої поваги, навіщо витра-
чати нерви за копійки?». За-
раз я щодня маю 5-6 уроків
у школі й кілька занять як
репетитор. На вихідних та-
ких додаткових занять 4-5.
Виходить, я щодня з дітьми.
Тому часто приходжу додо-
му й лягаю на ліжко хоча б на
кілька хвилин, щоб прийти
до тями та відновити сили. Я
сприймаю свою роботу дуже
емоційно, віддаю дітям свої
знання та заряджаю настро-
єм. А ще в мене була класна
вчителька і я хочу, щоб і мої
учні знали математику.
25