Подія як фактор впливу на поведінку та свідомість громадян в Україні( 1953 р.)
за все йдуть справи з обліком підлітків, звільнених по амністії. Міліція зовсім не займається обліком цієї категорії людей, не цікавляться також і органи освіти. В зв’ язку з цим невідомо скільки прибуло в область підлітків » 35. Ситуація ставала загрозливою особливо в Києві, де розміри мегаполісу дозволяли « розчинитися » значній кількості звільнених підлітків. Сотні малолітніх злочинців отримали можливість контактувати з благополучними дітьми, активно криміналізуючи їхню поведінку, загалом погіршуючи дозвіллєвий клімат у столиці 36. Учені виділили їх у окрему групу: амністовані малолітні, які через певні обставини( смерть матері, рішення про надання опіки тощо) були направлені до рідних чи для влаштування до інтернатів, але у пошуках « романтики » чи тимчасового пристосування до життя на вулиці обрали бродяжництво основним його способом 37. З точки зору притаманних українському соціуму патріархальних цінностей невлаштованість дітей залишалася найнетерпимішою. Люди як могли самостійно допомагали таким бездомним, не рідкісними були випадки добровільного усиновлення, тимчасової опіки тощо.
Труднощі з працевлаштуванням, фінансова скрута, проблеми соціальної адаптації спонукали деяких тільки-но амністованих вдаватися знову до протиправних дій. Архівна статистика свідчить, що з 1 квітня по 20 червня 1953 р. в республіці було зареєстровано 6 тис. 696 злочинів, з них 1 тис. 196( 17,9 %)— скоїли особи, звільнені за амністією, за що притягли до відповідальності 1 тис. 383 особи. Посилення криміногенної ситуації спостерігалося майже в усіх областях( окрім західних). Проте найбільше злочинних проявів з боку амністованих було зафіксовано в Сталінській, Ворошиловградській, Запорізькій, Одеській областях. Нагадаємо, що у цих соціально депресивних регіонах проводилася найбільша масштабна відбудовча діяльність, а, відповідно, мало контрольована залюдненість. Тому саме вони наповнювалися криміналізованими елементами, що вражаюче погіршувало соціальну ситуацію. Тому 2 липня 1953 р. Президія ЦК КПРС ухвалила указ « Про незастосування амністії до осіб, засуджених за розбій, злодіїв-рецидивістів та злісних хуліганів ». В указі наголошувалося, що коли звільнені за амністією « продовжують вести паразитичний спосіб життя і не займаються громадсько-корисною працею », то амністія для них відмінялася, і вони мали добути визначений їм термін покарання 38. Масштабність розбоїв, пограбувань, дрібної злочинності набула такого розмаху, що деякі вчені( зокрема, Владімір Козлов) аргументовано трактують ці події, як « хуліганські війни » 39.
Через пришестя значної кількості амністованих зазнали змін, поповнення вже усталені структури існуючих девіантних груп. Так, за даними управління міліції МВС УРСР, її органами за бродяжництво й жебрацтво було затримано за перше півріччя 1953 р. 10 тис. 662 особи. Слід відмітити,
93