Спроби « соціалізації » радянської економіки в роки хрущовської « відлиги »( 1955 – 1965 рр.)
низький рівень забезпеченості житлом( Дніпропетровський алюмінієвий завод), труднощі з працевлаштуванням, особливо молоді( підприємства Миколаєва та всієї України), проблеми в торгівлі, екології, умовах праці( м. Кривий Ріг) та ін.
Друга половина 1950-х років— період наростаючих, інтенсивних змін у соціальній сфері. Декларації, заяви і наміри партійно-державних керівників почали втілюватись в життя. 8 березня 1956 р. прийнятий указ Президії Верховної Ради СРСР « Про скорочення тривалості робочого дня для робітників і службовців у передвихідні і передсвяткові дні ». Протягом 1958 – 1960 рр. був здійснений перехід на семи- і шестигодинний робочий день у промисловості та центральному апараті управління. При цьому раднаргоспам, міністерствам і відомствам дозволялося вводити на підприємствах п’ ятиденний робочий тиждень двома вихідними днями при восьмигодинному робочому дні.
3 1 липня 1956 р. вступив в силу указ Президії Верховної Ради СРСР від 26 травня 1956р. « Про встановлення шестигодинного робочого дня для підлітків від 16 до 18 років ». Того ж року був відмінений закон 1940 р. про заборону на зміну місця роботи і про суворі покарання за запізнення на роботу і прогули. Відповідним рішенням втратив силу закон про примусовий набір у ремісничі училища дітей, які закінчили семирічку.
Все це свідчило про кінець мобілізаційної економіки і поступовий перехід до лібералізованої, « м’ якшої » форми адміністративно-командної системи. Хоча « генеральна лінія » залишалася незмінною: у будівництві комунізму мусили брати участь поголовно усі. Праця залишалася бути примусовою. 1961 р. Президія Верховної Ради СРСР прийняла указ « Про посилення боротьби з особами, які ухиляються від суспільно-корисної праці і ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя ». Відповідно до цього указу, люди, котрі не працювали більш як чотири місяці на рік, притягувалися до кримінальної відповідальності. Не працювати дозволялося лише домогосподаркам, які мали дітей. Інші непрацюючі переслідувалися відповідно до кримінальних кодексів союзних республік, які містили статті про переслідування осіб, які не працювали за наймом. Ці закони прямо суперечили міжнародним угодам, що забороняли примусову працю.
М. Хрущов прагнув на практиці довести переваги соціалістичного ладу над капіталістичним. У травні 1957 р. він заявив, що у найближчі роки СРСР повинен догнати і перегнати США по виробництву м’ яса, молока і масла на душу населення. Підвищення матеріального рівня життя народу тісно пов’ язувалося із зростанням доходів робітників, колгоспників і службовців.
9