88 Василь Швидкий
чергова сесія Загальних зборів Академії наук УРСР. Поряд із прорахунками установ відділів технічних, фізико-математичних і хімічних наук, особливий резонанс очікувався від критики традиційно ідеологічно заангажованих інститутів відділу суспільних наук. Закидалося, що Інститут історії ще не опублікував жодної дійсно самокритичної роботи, що піддавала б науковій критиці помилки й перекручення, допущені в працях деяких співробітників інституту і працівників кафедр історії СРСР вузів республіки; не дав вагомої наукової роботи, яка до кінця викривала би « буржуазно-націоналістичну концепцію » М. Грушевського. Інститут археології ще не виступив у пресі з новими теоретичними розробками зі стародавньої історії в « світлі геніальних сталінських праць ». Інститут літератури слабо розробляв найважливіші питання теорії та історії літератури, а головне— не створив наукових робіт, які « глибоко розкривали б благотворний і вирішальний вплив передової російської літератури на розвиток української літератури » 25. Зборами вимагалося посилити політичну пильність і непримиренність до будь яких проявів ворожої ідеології. Нагадаємо, що партійна увага саме до гуманітаріїв була не випадковою. 29 серпня 1947 р. вийшла постанова ЦК КП( б) У « Про політичні помилки і незадовільну роботу Інституту історії України Академії наук УРСР », яка кваліфікувала всі праці, що були підготовлені дослідниками впродовж 13 років існування інституту, як « антимарксистські » чи такі, що мали « грубі політичні помилки » та спотворення буржуазно-націоналістичного характеру 26.
Для наукової громадськості смерть Й. Сталіна ще не ототожнювалася із закінченням репресій. Тому від виказаної нещадної критики очікувалося не лише публічного перегляду оцінок діяльності деяких « несвідомих » вчених та зміни їхніх посадових і суспільних статусів. В колективах, де, й без того, процвітало нашіптування, керівники вітали підлабузництво й інтриги, повсюдно проводилися підкилимні домовленості, часто на загальний осуд виносилися побутово-статеві інтриги, втручалися в сімейні стосунки, ці « рекомендації » сесії давали черговий привід до продовження позанаукових відносин, укорінення в міжособистісних стосунках аморальних цінностей тощо.
Наступна подія була наслідком попередньої, і викликана намаганнями керманичів через позірне пом’ якшення внутрішньополітичного клімату в країні утримати загальне спрямування державного поступу в попередньому руслі. Але її вплив на подальше життя громадян мав цілком самостійний характер і за своїми наслідками багато в чому заступав попередню подію.
Передовиці центральних газет 28 березня опублікували указ Президії Верховної Ради СРСР « Про амністію » 27. Звільнення частини ув’ язнених