86 Василь Швидкий
музеї « щодня можна побачити робітників, колгоспників, учених, студентів, школярів, домогосподарок, які приходять сюди, щоб надовго запам’ ятати все, пов’ язане з дорогим ім’ ям » 15. Відповідно змінювалася і тематика художніх виробів народних майстрів, типовими стали вишиті панно « Й. В. Сталін і К. Є. Ворошилов », « Й. В. Сталін і Мао Цзедун », « Спасибі Сталіну за щасливе дитинство », полотно « Й. В. Сталін з матір’ ю в м. Горі » та ін. 16.
Для частини скептиків( якщо такі і залишалися) ця подія стала приводом до перегляду своїх попередніх поглядів щодо значущості постаті Й. Сталіна та його праць. За деякою інформацією, наприклад, у Одесі й Миколаєві суттєво зріс попит на його твори. Особливо це стосувалося ідеологічно основоположних праць, як-то: « Питання ленінізму », « Короткий курс історії ВКП( б)», « Про Велику Вітчизняну війну Радянського Союзу », « Марксизм і питання мовознавства » та « Економічні проблеми соціалізму в СРСР ». Остання була наділена особливою увагою, тому, реагуючи на підвищений попит читацького загалу, республіканські та регіональні видавництва збільшили її наклади мовами народів СРСР: її друге видання вийшло латиською 17, грузинською, білоруською( 15 тис. прим.), узбецькою( 100 тис. прим.) 18 та татарською мовами( 45 тис. прим.). Виокремилося хабаровське книжкове видавництво, яке приступило до друку творів мовами народів Півночі: коряцькою та чукотською вийшла « Промова на першому Всесоюзному з’ їзді колгоспників-ударників 19 лютого 1933 року », готувалися й інші праці Й. Сталіна 19. В Україні також зріс попит на цю книгу, лише на Дніпропетровщині було реалізовано 600 тис. прим., тому в березні « Державне видавництво політичної літератури УРСР » випустило ще 1 мільйон книжки 20. Ця книга суттєво посприяла посиленню лекторської пропаганди, організації тематичних виставок, « круглих столів », особливо наполегливо це проводилося на новоприєднаних Буковині й Закарпатті 21; 16 – 18 березня наукова сесія відділу суспільних наук АН України також обговорила цю працю 22.
Лише в другій половині березня траурна істерія поступово відійшла, і громадяни повернулися до звичного ритму життя. Відповідним чином це відобразилося на настроях пересічних громадян, ставало домінуючим у їхньому повсякденні, корегувало поведінку й висловлювання тощо. Загалом можна сказати, що смерть Й. Сталіна емоційно згуртувала громадян, вирівняла їхню поведінку. У побутових комунікаціях люди переважно обережно включали до вжитку інформацію про смерть Й. Сталіна, а тим паче своє ставлення до цього, їхня поведінка виказувала невпевненість навіть у перевірених довірливих стосунках, а загальна наляканість від очікування завтрашніх наслідків ще довго залишалася у міжособистісному спілкуванні.