Подія як фактор впливу на поведінку та свідомість громадян в Україні( 1953 р.)
« Великий корифей науки », « Творець колгоспного ладу », « Наш рятівник ») 10, їхні емоційні виступи, особисті переживання передавалися й простим громадянам. Передовиці з траурним обрамленням слів « Йосиф Віссаріонович Сталін » справляли гнітючий настрій, щира скорбота вразила переважну більшість громадян(« серце стискається від болю, очі застилають сльози...» та т. п.).
Влада цілком прагматично підійшла до манери інформування громадян про цю смерть. Протягом значного періоду шпальти центральних газет залишалися обрамленими траурними стрічками, в купі з промовистими заголовками вони повсякчас навертали читачів до майже фізичного відчуття непоправної втрати. Партійні ідеологи уміло використовували стан природної психологічної розкритості громадян перед тягарем горя для гуртування навколо ідей Й. Сталіна, навколо « партії Леніна – Сталіна », для утримання суспільства на шляху подальшого поступу до комунізму. Єдиним же виходом для трударів із горісного ступору вбачався загальносоюзний рух за підвищені трудові зобов’ язання. Це оформлювалося на траурних мітингах, де давались « Всенародні клятви » трудових колективів(« Потроїмо наші зусилля в боротьбі за торжество комунізму », « Достроково виконаємо накреслення п’ ятої п’ ятирічки », « Трудящі Радянської України ще тісніше згуртуються навколо Центрального Комітету і Радянського уряду » і т. п.) 11, організовано складались також колективні й індивідуальні листи-обіцянки до редакцій в рубрику « Сталін з нами!» 12.
Психологічна напруга всередині суспільства була настільки сильною, що навіть вплинула на комфортність перебування в СРСР іноземних громадян. За спогадами, ця подія формально їх мало стосувалася, але настрій оточуючих, неприхований сум людей у спілкуванні переймали і їхні почуття щирою скорботою. Небувала раніше насиченість газетних шпальт закордонною інформацією, десятки опублікованих і зачитаних офіційних співчувань із закордону наочно переконували радянських людей у світовій масштабності постаті Й. Сталіна та його справи. А такі повідомлення, як із паризької тюрми Френ(« Друг пригноблених народів ») 13, Лондона(« Ми повинні бути щасливі, що є сучасниками Сталіна »), Нью-Йорка(« Скорбота простих людей Америки ») чи Пекіна(« Наше щастя нерозривно зв’ язане з ім’ ям товариша Сталіна ») 14— у непоправності для світової спільноти такої втрати!
Дещо видозмінився також дозвіллєвий складник життя радянських трудящих, він ще більше набув ідеологічно витриманого характеру. Так, переважно стали обов’ язковими колективні екскурсії виставок, присвячених життю і діяльності Й. Сталіна, почастішали їх індивідуальні відвідини. Тоді відмічалося, що, наприклад, у Харківському історичному
85