Проблеми розвитку аграрного сектора( друга половина 1940-х— перша половина 1960-х рр.)
сільським населенням. Проте, оголосивши про ліквідацію крихітних, але таких життєво необхідних для селян ділянок, режим зайшов надто далеко: пасивний опір і гучні протести набрали такого розмаху, що уряд мусив відмовитися від проекту « агроміст ». На додаток, породжені цим проектом хаос і невдоволення лише перешкоджали виробництву зерна. На 1950 р. воно досягло близько 60 % рівня 1940 р., й ситне харчування лишилося рідкісною розкішшю.
Низька продуктивність сільського господарства означала нестачу продуктів, що, звісно, викликало сумніви( як у самій країні, так і за кордоном) у перевагах радянської системи. Тому, вирішивши, що роки, проведені в Україні, зробили його спеціалістом із сільського господарства, Хрущов удався до широких заходів для покращення ситуації на селі. Для України, житниці Радянського Союзу, його заходи мали особливе значення, оскільки вже вкотре Україна мала слугувати майданчиком сільськогосподарського експериментаторства.
До питань занепаду українського села звернувся історик Сергій Тимченко. У монографії « Українське село: проблеми етносоціальних змін 1959 – 1989 » він дійшов висновку, що в останні роки в результаті хибної соціальної політики падіння кількості сільського населення стало некерованим і набуло катастрофічного характеру 3.
Слід зазначити, що подібне становище мало місце в українському селі і раніше. У монографії « Українське село: етнонаціональний вимір( 70-ті— середина 90-х рр.)» М. М. Вівчарик відзначає, що протягом цих років на селі відбувається скорочення корінної національності— українців 4.
Інший експеримент Хрущова передбачав несподіваний перехід до вирощування величезної кількості кукурудзи на загальній площі 28 млн. гектарів по всьому Радянському Союзові. За американською моделлю її мали використовувати як корми для збільшення продукції виснаженого тваринництва.
У зв’ язку з неврожаєм 1946 р. в Україні з осені та зими 1947 р. розгорталася кампанія з метою посилення роботи партійних і радянських органів для « викачування » хліба з областей, колгоспів і радгоспів, одноосібних господарств. У республіці під грифом « Цілком таємно » приймалися постанови про серйозні недоліки у виконанні хлібозаготівель 5. І все це при тому, що в органи МДБ УРСР постійно надходили скарги від населення на тяжкі матеріально-побутові умови, голод та зменшення норм, позбавлення пенсіонерів пайкового постачання хліба 6.
Місцеві органи влади в Україні на вимоги Москви докладали зусилля з метою нарощування заготівлі хліба та вивезення зерна за межі республіки, в сусідні країни. Протягом 1947 р. прес на керівництво областей зростав, а це супроводжувалося голодом і загибеллю населення 7.
73