74 Микола Плющ
Особливо складне становище склалося у західних областях України, де розгорталася колективізація. Лише в 1947 – 1948 рр. після того, як радянський режим подолав опір УПА, розпочалася колективізація. Взагалі вона повторювала модель радянської України двадцятирічної давності. Спочатку процвітаючих селян( куркулів) обклали такими тяжкими податками, що вони не змогли утримувати свої господарства. Найбунтівливіших депортували до Сибіру. Тоді радянські агітатори на зборах і тривалих особистих розмовах змушували селян вступати до колгоспів. Політичний контроль у колгоспах, що у Західній Україні був особливо жорстким, здійснювали партійні осередки, організовані на машинно-тракторних станціях( МТС). На щастя для західних українців, колективізація не йшла пліч-о-пліч із голодом.
Іншою рисою, яка відрізняла колективізацію у Західній Україні від Східної, було те, що її супроводжувала збройна боротьба ослабленої, але від того не менш смертоносної УПА. Цитуємо одне радянське джерело: « Найзапекліші вороги трудового селянства— куркулі та буржуазні націоналісти— чинили впертий опір колгоспному рухові на західних територіях, спалюючи господарські будівлі в колгоспах, вбиваючи активістів і поширюючи серед селян чутки, щоб вселити сумніви щодо колгоспів ». Але опір виявився марним, позаяк до 1955 р. майже всі 1,5 млн. селянських господарств Західної України вступили до колгоспів, яких налічувалося 7 тис. Таким чином, на щойно анексованих українських територіях непорушно постала одна з основних підвалин радянської соціально-економічної системи. Як і належало сподіватися, колективізація розгорталася одночасно з індустріалізацією. За австрійського та польського панування Галичина була убогим, економічно визискуваним аграрним регіоном, який слугував звалищем для готових продуктів.
Підтриманою в Україні була реформа( власне, саме українці були її ініціаторами), що стосувалася машинно-тракторних станцій. Але невдовзі через постійні сутички між МТС і колгоспами навколо того, як обробляти землю, українці переконали уряд ліквідувати МТС, а техніку продати колгоспам 8. До того ж при проведенні реорганізації МТС мали місце й певні труднощі.
Економічно міцні господарства розраховувалися за техніку відразу. Для слабких колгоспів одноразові великі фінансові витрати були надто обтяжливими. Це викликало у них значні економічні труднощі, знижувало оплату праці. Погіршилася ремонтна база. Не було в достатній кількості запасних частин до тракторів, комбайнів та інших сільськогосподарських машин. Як наслідок, не відремонтована техніка простоювала, а борги колгоспів росли.