Спроби « соціалізації » радянської економіки в роки хрущовської « відлиги » ( 1955 – 1965 рр .)
Ідеї « соціалізації » економіки , засновані на баченні реального життя народу , час від часу виникали в середовищі правлячої партійно-радянської верхівки . Ще з 30-х років у владних коридорах у різних формах циркулювали думки і пропозиції щодо зміни пропорцій господарського будівництва , підвищення рівня матеріального життя народу , забезпечення його продуктами харчування , розгортання виробництва предметів масового попиту , житлового будівництва та ін . Вони навіть озвучувалися преставниками влади . Так , дискредитований пізніше М . Вознесенський намагався проводити курс на розвиток товарів народного споживання . В . Молотов і А . Мікоян виступали з пропозиціями про підвищення закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію . Однак виходу « на поверхню » соціально-політичного життя , тим більше втілення в конкретні рішення і практику вони не мали і не могли мати в умовах тоталітарної адміністративно-командної системи . Пріоритети були інші . Модель соціально-економічного розвитку країни , сформована Сталіним , структура і розміщення економіки , розподіл національного доходу залишалися незмінними . Соратники Сталіна , включаючи М . Хрущова , прагнули лише надати радянській системі « людського обличчя ». Тим більше , що умови для цього як внутрішні , так і зовнішні , уже визріли .
На початку 50-х років став очевидним той факт , що ресурси для поступального розвитку аграрного сектору економіки вичерпані і надалі він не зможе бути донором для розвитку промисловості . Високі податки , низька продуктивність праці , мізерні капіталовкладення і , як результат , проблеми з продовольчим забезпеченням країни . Урожаї зерна за 1948 – 1952 рр . були рівними приблизно середнім за 1928 – 1930 рр .: 77,9 і 76,1 млн . т . 3 З 1929 по 1952 р . в СРСР за офіційними даними в порівняльних цінах у важку промисловість було вкладено 638 млрд . руб ., а в легку — у 8,8 раза менше , у сільське господарство — у 6,7 раза менше коштів 4 .
Прагнення радянського керівництва під проводом М . Хрущова зробити економіку більш « соціальною » неминуче вело до перегляду ставлення до легкої промисловості і сільського господарства . Процес зміни акцентів в економічному розвитку диктувався вимогами повоєнного часу , загрозами набутого досвіду населення щодо рівня життя радянських людей і населення інших країн Європи . До уваги був взятий і гіркий досвід відбудови зруйнованого війною господарства , який не приніс громадянам СРСР ні бажаних свобод , ні хоча б якогось полегшення матеріального становища , оскільки всі ресурси були мобілізовані на відбудову . Тож зростання уваги влади до соціальних проблем було закономірним , тим більше в умовах боротьби за владу в Кремлі після смерті Сталіна , коли кожен з претендентів на найвищу посаду прагнув заручитися підтримкою народу .
7