64 Роман Подкур
ченків як одноосібникам 12. У 1945 р. на Чернігівщині не виробили мінімуму трудоднів 9 340 чоловіків, 786 чол. взагалі не виробили жодного трудодня, 78 721 колгоспниця та 2 881 підліток не виконали « мінімум », 24 119 колгоспниць і 8 275 підлітків не виробили жодного трудодня. У 1945 р. було притягнено до відповідальності 2 381 осіб і виключено з колгоспів 1 225 людей 13.
Враховуючи досвід хлібозаготівель 1946 – 1947 рр. та відверте небажання селян працювати у колективних господарствах, М. Хрущов запропонував « підвищити рівень трудової дисципліни ». Вже 10 лютого 1948 р. він звернувся до Ради Міністрів СРСР з пропозицією дозволити загальним зборам колгоспників або села виносити вироки щодо виселення із сіл за межі УРСР осіб, які не беруть участь у суспільному виробництві. Посилаючись із застереженнями на царський досвід боротьби з « ледарями »( Свод Законов Российской Империи, т. 1Х, ст. 683), він писав: « У наш час варто було б для посилення охорони соціалістичної власності вивчати закон, який надає право загальним зборам виносити вироки про виселення за межі республіки найбільш небезпечних, антигромадських і злочинних елементів, що вперто не бажають прилучатися до суспільно-корисної праці » 14.
Через 11 днів( 21 лютого 1948 р.) Президія Верховної Ради СРСР прийняла безпрецедентний у правовій практиці Указ « Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності у сільському господарстві і ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя » 15. Він став підґрунтям для розгортання масового адміністративного тиску та вислання.
Вище політичне керівництво розуміло, що реалізація Указу може викликати невдоволення селянства. Враховуючи досвід кінця 1920-х— першої половини 1930-х рр. органи державної безпеки розробили ряд заходів, направлених на нейтралізацію небажаних ексцесів. Подібні заходи були затверджені, приміром, УМДБ Вінницької області 6 березня 1948 р. Начальників районних відділів державної безпеки зобов’ язали направити роботу райапарату на « вияв фактів погроз, терористичних намірів і диверсійних актів по відношенню сільського партійно-радянського активу з боку осіб, що підлягали виселенню ». Стосовно таких осіб вимагалося негайно застосовувати оперативні заходи до винесення на загальних зборах рішення про їх виселення. Співробітники держбезпеки мали виявляти й фіксувати позитивні і негативні настрої населення та регулярно інформувати УМДБ та партійне керівництво області 16.
Однак, як показала практика, реакція на Указ в регіонах УРСР була неоднозначною. Повідомлення на адресу обласного та республіканського керівництва стверджували, що більшість селян схвально зустріли Указ Президії Верховної Ради СРСР.