62 Роман Подкур
довоєнної чисельності. Повернення з Червоної армії в УРСР 1,8 млн. осіб не вирішувало проблему робочої сили. Більшість демобілізованих червоноармійців осідали в містах, частина з них була або непрацездатними, або частково працездатними інвалідами. В УРСР проживало 16,3 % осіб з ампутованими кінцівками від загальної кількості інвалідів 5. Загалом по СРСР у 1950 р. чоловіки у сільському господарстві виробили лише 39 % трудоднів.
На тлі браку матеріально-технічного забезпечення, демографічних змін були відсутні будь-які економічні стимули для роботи у колгоспі. Система оплати праці— трудодень— був рекомендований Примірним статутом сільськогосподарської артілі, затверджений спільною постановою ЦВК та РНК СРСР від 13 квітня 1930 р. Спочатку основні види робіт розподілялися за п’ яти розрядами, з початку 1933 р.— за семи розрядами. Трудомісткі види робіт( трактористами, ковалями, слюсарями, бригадирами та ін.) 1,5 – 2 трудодні. Різниця між розрядами складала 0,25 трудодня.
У 1941 р. ЦК КП( б) У, РНК СРСР і ЦК ВКП( б) у проекті постанови « Про норми виробітку і розцінок робіт у трудоднях у колгоспах Української РСР », який був розроблений НКЗС УРСР у 1940 р. розглядалися приблизні норми виробітку. Однак, через початок війни введення цих норм не було реалізоване.
У 1944 р. Наркомат земельних справ УРСР розробив нові приблизні норми виробітку у колгоспах з рільництва і тваринництва. Ці приблизні норми були складені з урахуванням зниження виробничої потужності колгоспів і були нижче норм, розроблених у 1941 р. Але норми виробітку, розроблені у 1941 р., були складені, виходячи з виробничого рівня передових колгоспів 6.
Чернігівський історик В. Гаврилов докладно висвітлив на прикладі колгоспів Північного Лівобережжя можливості колгоспів щодо рівня оплати праці колгоспників 7. Він зробив висновок, що селяни, фізично ослаблені, без технічних засобів та робочої худоби були запрограмовані на невиконання норм виробітку. За його підрахунками середні показники видачі зерна у колгоспах регіону у 1946 – 1948 рр. на трудодень не перевищували 400 г, грошова оплата становила від 8 до 18 копійок 8. Робота у колгоспі, за підрахунками С. Кульчицького давала українському селянину 5 % грошових доходів, 35 %— зернових, 1 %— м’ яса і сала, 0,5 %— молочної продукції 9.
Водночас, сільськогосподарська продукція ставала основою у модернізації СРСР. Так, на початку 1950-х рр. держава закупала у колгоспів кілограм пшениці по 1 коп., продавала борошно у роздрібній торгівлі по 31 коп. за кг, яловичину по 23 коп. за кг, продавала в середньому— 1,5 крб. кг, молоко— 2,8 коп. за літр, продавала— 22 коп. в роздріб. Відсутність