50 Сергій Білокінь
Хай прокляття впаде на голови тих, що це робили, вкоротивши цим тобі віку. Ми, осиротілі, лишаємось з своєю великою любов‘ ю до людей, до слова, до поезії, до великої нашої матері— України. Камінь розпадеться, і дерево тисячоліття розцвіте і опаде, а твоя поезія залишиться, і хай не ждуть сноби, що наше слово, наша рідна Україна зникне, бо Україна безсмертна, як безсмертний ти в ній. Холодно тобі зараз, поете, і сніг над тобою йде дуже холодний. Над твоєю труною в цей зимовий холодний день ми клянемось, що будемо любити свою мову, свій кароокий народ, свої звичаї так, як ти заповів в своєму вірші « Любіть Україну » […]
І хай тупість кретинів і невігласів, прелатів і ієзуїтів, які вкоротили твоє життя після написання цього вірша … / 2 сл. 42 / … їх згадає над могилою великого українського поета. Пробач, що ми не покрили тебе славною козацькою китайкою по нашому звичаю і не поклали на твоє серце червону калину. Ти так те любив. Та червона калина твоєї України червонітиме в твоєму серці і в твоєму слові. Комусь, може, набридли ці символи нашої вічної свободи і гіркоти, а для нас вони зацвітатимуть вічно— від молодих і до старших, від покоління до покоління. Ми б хотіли поховати тебе так як годиться великому співцеві і пронести тебе на своїх плечах по всьому Хрещатику, по всій нашій рідній землі. Що ж, кажуть, « не можна!» А як жаль, що і в цім ми схиляємось до циркулярів, а не до вікових традицій нашого народу » 43.
Шелест розписав це інформаційне повідомлення на Скабу, тож останній приписав поруч( до речі, української мовою): « На президії про цю промову я доповідав зразу ж після похорон. Скаба ».
Мабуть, Шелест одержав розшифровку магнітофонного запису, бо у спогадах Володимира П‘ янова наводиться явно відредаґований і яскравіший текст. Критик і посадовець Спілки письменників, разом з тим дуже гарний чоловік, розповідав: « На машині— комісія з похорону. Жалобний мітинг відкриває схвильованим словом голова комісії— заступник голови Ради Міністрів республіки Петро Тимофійович Тронько. Хоча й закуте в тенета офіційної ідеології, його слово проміниться щирістю, любов’ ю, сповнене болю за велику втрату, що її із відходом у вічність Володимира Сосюри понесла Україна » 44. І ось текст промови Андрія Малишка у відтворенні В. П’ янова: « Дорогий друже, Володю. Ти волів би, щоб тебе на оцей цвинтар по останній твоїй земній дорозі везли не на катафалку, а, за давнім козацьким звичаєм, несли на плечах по устеленому житньою соломою шляху. Але тепер це не дозволено! Ти волів би, аби домовину твою, за давнім козацьким звичаєм, було покрито червоною китайкою. Але тепер це не дозволено! Ти волів би, аби, за нашим народним звичаєм, тобі на груди було покладено червону калину. Але тепер це не дозволено!( І тут же, наперекір всіляким заборонам, хтось таки поклав пучок калини до