42 Сергій Білокінь
« Сучасність ». Паралельно І. Кошелівець видав їх окремою книжкою п. н. « Берег чекань »([ Нью-Йорк:] Пролог, 1965). Світличний передав на Захід також матеріали, які склали видання « Українські юристи під судом КГБ »( 1968), а В. Чорновіл— « Лихо з розуму: Портрети двадцяти « злочинців »( Париж: Перша укр. друкарня у Франції, 1967). Видавництво « Смолоскип » вислало в Україну свого першого зв’ язкового Н. Воляник з Клівленда лише 1970 року.
Чи не найпоказніше діяльність КТМ виявилась в урочистих масових вечорах, що відбувались у найкращих тодішніх київських залах, відбруньковуючись у поетичних вечорах по київських інститутах.
14 травня 1962 року( понеділок) у Жовтневому палаці культури, колишнє НКВД із в’ язницею для політичних, відбувся вечір Леся Курбаса, який організував Л. Танюк. На цьому реабілітаційному вечорі виступили причетні до « Березоля » народний артист СРСР В. Василько, ректор Харківського театрального інституту Дм. Власюк, народний артист СРСР Лесь Сердюк, народна аристка СРСР Н. Ужвій, народний художник СРСР Ан. Петрицький, дружина Остапа Вишні Варвара Губенко-Маслюченко, заслужений артист УРСР Ол. Романенко, народний артист СРСР М. Крушельницький. Всі вони знаходили щонайкращі слова, щоб згадати про свого розстріляного вчителя. Щоразу наштовхуючись на проблему масового терору в недалекому минулому, КТМ у найяскравіший спосіб визначив напрямок громадських реабілітацій.
В обстановці хрущовської « відлиги », у Клубі виникла група ентузіастів(« створено комісію »), що збирала матеріали про репресії тридцятих років. В. Симоненко, А. Горська й Л. Танюк поїхали у вказані їм місця і в лісі в районі Биківні виявили рештки людських кістяків.
У неділю, 23 грудня 1962 року, теж у Жовтневому палаці КТМ провів вечір пам’ яті розстріляного драматурга М. Куліша. Із вступним словом виступив М. Бажан, що дозволив собі дисидентський вираз « Россия— родина слонов ». 1 червня 1963 відбувся вечір Маяковського, сценарій якого написав
Ів. Дзюба. Там було публічно прочитано вірш « Долг Украине ».
Широким відгомоном розійшовся вечір Ів. Франка, що відбувся 8 червня 1963 року в Інституті харчової промисловості ім. Мікояна на Володимирській вулиці. На історичних скрижалях він відзначився тим, що пройшов зі смолоскипами. Після нього біля пам’ ятника І. Франка читали вірші, зокрема Ст. Тельнюк— « Пісеньку останнього гурона ».
Під грифом Клубу творчої молоді « Сучасник », Київської державної філармонії, де працювала Т. Цимбал, й Українського театрального товариства було надруковано афішу вечора Л. Українки, призначеного на середу, 31 липня 1963 року. На Першотравневій естраді мав відбутись вечір, у якому