Клуб творчої молоді « Сучасник » очима влади
У слідчих справах членів Клубу творчої молоді знаходимо як « вещдоки » не лише самвидавні вірші, а й тамвидав( у різному вигляді), наприклад, « Україна і українська політика Москви » Мирослава Прокопа( Ч. І. Мюнхен, 1956), які шістдесятники поширювали. У формуванні ідеології шістдесятництва вирішальну роль відіграли антології Яра Славутича « Розстріляна муза »([ Detroit:] Прометей, 1955), Б. Кравцева « Обірвані струни: Антологія поезії поляглих, розстріляних, замучених і засланих 1920 – 1945 »( Нью- Йорк: НТШ, 1955) та Юр. Лавріненка « Розстріляне відродження: Антологія 1917 – 1933 »([ Paris:] Instytut literacki, 1959), збірник документів « Вивід прав України / Впорядкування, вступна стаття і довідки Б. Кравцева »([ Нью- Йорк:] Пролог, 1964). Важко переоцінити безпосередній вплив активного укапіста, секретаря київського обкому УКП, відтак і політика, прозаїка Б. Антоненка-Давидовича, широко ерудованого перекладача Гр. Кочура, мистецтвознавця Ів. Врони, що ознайомив молодих митців з творчістю монументаліста М. Бойчука. Усі троє були в’ язнями комуністичних таборів, тож їхнє соціальне становище принципово відрізнялось від офіційних провідників соцреалізму як творчого методу. Охоче підтримував лідерів клубу режисер М. Крушельницький. Михайлина Коцюбинська слушно писала з цього приводу: « Клуб вабив до себе передусім, звісно, молодь, але різних вікових категорій: тут об’ єдналися як люди дещо старі, з окресленими інтересами, певним фаховим досвідом, переважно уже сімейні, з дітьми, так і значно молодші, що робили перші кроки на самостійній творчій ниві » 24. Мені особисто дуже несподівано було найтрапити на відомості про ту симпатію, якою був перейнятий Іван Світличний до видатного мистецтвознавця С. Таранушенка, в’ язня 1930-х років. Виявилось, вони були особисто знайомі, й Таранушенка він з повагою згадував на засланні 25. У листі Ів. Світличного від 16 травня 1976 року до дружини читаємо: « Дуже добре зробила Ти, що придбала книгу Таранушенка, я з автором був знайомий, він гідний найвищих похвал; якщо книга навіть дуже урізана, вона, принаймні, не буде фальшива. Тут її ще немає, але таку літературу тут хтось обов’ язково виписує, і я збираюся ближчим часом побачити її » 26.
Власну історію й творчість письменників Клубу творчої молоді оперативно підсумували літературні критики еміґрації— монографія Ів. Кошелівця « Сучасна література в УРСР »([ Нью-Йорк:] Пролог, 1964), де розгорнуто концепцію чотирьох поколінь радянської літератури й визначено роль останнього(« Шестидесятники »), видання О. Зінкевича « З генерації новаторів— Світличний і Дзюба »( Балтимор: Смолоскип, 1967) та Б. Кравцева « Шістдесят поетів шістдесятих років: Антологія нової української поезії »( Нью-Йорк: Пролог, 1967).
1965 року І. Світличний передав непідцензурні вірші й щоденник Симоненка нелегальним шляхом для публікації в мюнхенському журналі
41