40 Сергій Білокінь
говорив про аксіому нового циклу й спробував дати огляд загальноукраїнської картинки, по всіх спілках і напрямках. Разом зійшлося чоловік з вісімдесят, майже повен зал. Начальству— директорові ми пояснили, що це комсомольський актив. Розплився в усмішці » 18.
Галина Зубченко увійшла до Клубу на самому початку разом з Аллою Горською, Віктором Зарецьким та іншими митцями. Вона потім пригадувала: « Почалося з загальнодемократично-інтернаціонального напрямку, а у нас була національна ідея— відродження нашої історії, культури. Ми вже мали сформульовані проблеми. З нами рахувалися. Потім прийшла ще група художників— і нас стало дуже багато » 19. Оскільки російськомовні перше юнаки й дівчата дерусифікувались і національно усвідомлювалися, Клуб творчої молоді на очах ставав організацією українською. У паперах Алли Горської я бачив диктанти, які вона писала з Надійкою Світличною, а вони познайомилися, згадувала Надійка, 1963 – 64 року 20.
Осередком українізації не могло бути що інше, як приватна колекція, яку називали не інакше, як Музей Івана Гончара( утворився 1959 року). Хтось колись з усмішкою оповів мені, начебто Іван Макарович як прикровенною таїною поділився з ним, що в його музеї Дзюба став українцем. Теперішнім це може видатись, мабуть, несподіванкою, але свою роль у національному усвідомленні дерусифікованих людей Музей Івана Макаровича таки відігравав.
Були й інші шляхи. Ярослав Дзира вийшов із селянського роду, був сином офіцера УГА, репатріанта з Чехії. Сформувався в традиційному національно-християнському середовищі на ґрунті історичної пам’ яті, національної церкви, національної обрядовості й національної пісні, а також товариства « Просвіта ». Вчився він за підручниками Дмитра Дорошенка, Івана Крип’ якевича, Володимира Кубійовича, і за ними відповідав на уроках, навіть на совєцьких 21. Волиняк Сверстюк так само вчився в українській школі, і про його родинну « заангажованість і приналежність » писали, коли « викривали » Український культурологічний клуб.
Масовою організацією клуб став завдяки щедрувальникам і танцюристам із ансамблю « Веснянка » Володимира Нероденка 22. Галина Зубченко згадувала: « Ми не знали наших українських обрядів. Тоді вже з нами був Володимир Нероденко. Не пам’ ятаю, чи він до засідань Клубу з Аллою Горською познайомився, чи в Клубі, але був одним з найактивніших. Звичаї, обряди— тут він був неперевершений » 23. До них приєднались хористи із « Жайворонка »— хору, що виник 1961 року при Київській консерваторії( керували ним Борис Рябокляч, Вадим Смогитель і Володимир Завойський). Його заступив народний фольклорно-етнографічний хор Леопольда Ященка « Гомін », що утворився, як відомо, дещо пізніше, 1969 року на дніпровських схилах. Автентичні народні строї надавав молоді Іван Гончар.