34 Оксана Янковська
близько 400 робітників харківського заводу « Серп і молот » 43. 1963 року вантажники Одеського порту відмовилися вантажити масло для відправки на Кубу, як « братерську допомогу ». Того ж року у червні в Кривому Розі внаслідок робітничих заворушень було на тиждень введено військовий стан 44, а у жовтні мітингували робітники оборонного заводу п / с № 46 45. Прояви невдоволення, страйки, маніфестації і відкриті протистояння робітників владі прокотилися іншими регіонами СРСР.
Розчарування жорстким обмеженням лібералізації духовного життя і постійним втручанням партійних органів у творчу сферу, розуміння косметичності десталінізації, яка не стала демонтажем тоталітарного режиму, втрата сподівань на зміни життєвого рівня, нарешті, сором за низьку культуру лідера країни поширювалися серед інтелігенції. Натомість, з кінця 50-х років наростає пропагандистський і агітаційно-масовий тиск партійних органів, кадровий склад яких за час « перетворень » зріс більше, ніж вдвічі. Від постійних пропагандистських обіцянок, більшість з яких лишалася на папері, народ просто втомився, зневірився в успіху метушливого будівництва « світлого майбутнього » за щодальшого зниження рівня життя.
Нарешті, на знищення поваги до Хрущова спрацювали числені принизливі анекдоти про нього, що посипалися на суспільство на схилі його правління.
Водночас( а, вірніше, по-перше!), втомилася від Хрущова й компартійна верхівка країни, й, головне, усвідомила, що він навряд чи зможе надалі бути корисним для неї, адже у вирі бурхливих перетворень останнього десятиріччя країна, здавалося, переборола кризу сталінізму. Зініційовані Хрущовим зміни внутрішньопартійного життя, перманентні кадрові ротації збурювали невдоволення номенклатури середніх ланок. Отже, оновлена ним партійна, радянська і господарська бюрократія всіх щаблів була певна, що з його самовпевненістю, заповзятістю та зневагою до чужої думки годі сподіватися на таку бажану стабільність. За цих обставин найближчі соратники без особливої реакції суспільства усунули незручного і вже непотрібного їм лідера від влади, обізвавши його волюнтаристом і призначивши винуватцем за всі негаразди в СРСР. В жовтні 1964 р. Хрущова звільнено від усіх займаних посад і відправлено на пенсію. Розпочалася нова ера, нові реформи.
Звісно, спадкоємці Хрущова опинилися перед низкою нагальних проблем. Однак, навряд чи варто покладати відповідальність за них виключно на нього, бо, здебільшого, це системні вади, що лишалися нерозпізнаваними зсередини системи до кінця її існування. У підсумку, вважаємо очевидним, що:
■ відома під назвою « хрущовська відлига » трансформація системи ініціювалася задля її порятунку від жорсткої кризи і була зумовлена сукупністю факторів, що неминуче визрівали в ній самій;