316 Лариса Головата
що відбулися в червні 1942 року в Подєбрадах, Празі, Львові, Кракові, Варшаві, Ярославі, Перемишлі, Сяноку, Братіславі, було зібрано кошти на ювілейний збірник. Його випуск обговорювався з керівництвом « Українського видавництва », однак краківська цензура послідовно забороняла видавати й поширювати наукові видання.
Шукаючи інших можливостей, інститут звернувся до видавництва Otto Harrasowitz, яке переадресувало пропозицію до R. Herrose’ s Verlag. У відповідь R. Herrose’ s Verlag, що, як вважалося, мало « сталі стосунки » з офіційними чинниками 35, заявило про згоду видрукувати збірник, інші видання інституту 36, а для переговорів з його керівництвом управа делегувала М. Добриловського і В. Доманицького. Посланцям доручили дійти згоди щодо цілого переліку умов, спрямованих на обстоювання інтересів установи й її авторів, а саме: забезпечення: авторського гонорару в розмірі не менше, ніж 10 % від продажної ціни цілого видання; укладення нової угоди на кожне нове видання; встановлення гуртових цін при продажу видань для УТГІ— знижки не менше, ніж 40 %; надання на склад УТГІ не менше 200 примірників кожного курсу; зазначення назви УТГІ в заголовку кожного курсу; у випадку повного вичерпання друкованих підручників можливості тимчасово видавати їх на циклостилі до виходу з друку нового видання 37.
Управа СПУГА, очевидно, найбільшою проблемою вважала саме випуск ювілейного збірника, а не малих за обсягом лекцій, тому, скориставшись пропозицією, зараз же відіслала R. Herrose’ s Verlag рукопис і відповідного листа про тарифи празької друкарні « Політіка » на виготовлення ілюстрацій, де серед іншого просила чіткіше окреслити договірні засади видруку підручників. Однак у підсумку німецька фірма відмовилася видати збірник, а про перемовини в матеріалах управи було залишено такий відгук: « Приїхавши до Праги, п. Штайнер [ представник R. Herrose’ s Verlag ] викликав проф. [ М.] Добриловського й умовився з ним щодо видання Збірника. Але, від’ їхавши, він за деякий час повернув рукопис Збірника з листом, в якому писав, що за браком паперу він не може зараз видати цей Збірник, а відсуває цю справу на після війни. На прохання, щоб фірма Ґеррозе тимчасом видала бодай першу частину збірника( історичну), одержали категоричну відмову [...]. Відмовившись друкувати збірник, Штайнер просив надіслати йому 20 ріжних наших курсів, список яких він прислав, щоб ці курси негайно пустити до друку. Ці книжки були йому послані, але жадної відповіді до цього часу й не одержали » 38. Ювілейний збірник погоджувався видати також Юрій Тищенко, однак його пропозицію гостро опротестував В. Доманицький.
Невдалі спроби знайти порозуміння з німецькими видавцями спонукали діячів УТГІ зважити можливості заснування власного видавництва, зреш-