314 Лариса Головата
консиґнації дозволом директора інституту і саме на нього покласти відповідальність за законність доправлення до Генеральної губернії дозволених цензурою курсів, надавши директорові право особисто ставити спеціальну печатку на кожному пакункові. Та доктор Баєр справи не владнав, тому з липня надходження підписаних консигнацій припинилося зовсім. Після нових відвідин міністерства й пояснень, що УТГІ є освітньою, а не комерційною установою і висилає книжки для навчання, а не для продажу, оплату в п’ ять корон таки скасували.
Окрему проблему становив переказ коштів з Генеральної губернії до Протекторату. Краківський комерційний банк в кінці 1943 року вирішив заблокувати рахунок УТГІ. Шукаючи спосіб налагодити регулярний переказ, інститут звернувся до « Книгоспілки » у Львові з проханням про посередництво в справі переведення грошей від студіюючих з Генеральної губернії до Протекторату, яка, проте, не будучи до кінця устаткованою, не могла оформити ці повноваження оперативно. Врешті, з‘ ясувавши, що в краківському банку можуть відкривати рахунки журналісти, а інститутські потреби в певному сенсі вдавалося підвести під цю категорію, керівництво УТГІ за підтримки УЦК домоглося продовження рахунку до середини 1944-го року. При цьому урядові фінансові структури вимагали щомісячних звітів із зазначенням джерел надходження коштів. Дозволяючи інститутові отримувати гроші з продажу студійного матеріалу, влада запобігала іншим можливим фінансовим операціям.
Організаційні проблеми і взаємини з наглядовими чинниками. Кожна сторона діяльності інституту— видавнича, навчальна, кадрова, організаційна— зазнавала зовнішнього втручання, тому керівництво часто зверталося до вищих інстанцій з наболілих питань, передусім до безпосереднього урядового куратора УТГІ доктора Г. Баєра. Останній для ближчого знайомства з діяльністю установи ініціював кілька нарад і аудієнцій( 11 листопада, 19 листопада 1943 р.). З ним, зокрема, обговорювали арешт гестапівцями секретаря УТГІ Олексія Козловського, а на переломі 1943 – 1944 років постала проблема працевлаштування нових професорів, які прибули до Протекторату з відступом німецької армії. Щодо останнього питання реакція Байєра була стриманою— принципово не проти, але необхідно кожну кандидатуру розглядати індивідуально, на основі окремої заяви, життєпису та списку наукових праць. Куратор брався запобігати перешкодам з боку гестапо, однак у документах зазначено, що стосовно частини кандидатів, на яких управа зробила відповідне подання, не було одержано жодної відповіді, натомість із приводу двох прийшла відмова 32.
Одна із зустрічей відбулася 19 листопада 1943 р. в самому приміщенні в Подєбрадах, де з нагоди приїзду очільника організували виставку видань УГА й УТГІ. Доктор Баєр позитивно оцінив працю УТГІ, порадив