Діяльність УТГІ в контексті легального видавничого руху періоду Другої світової війни
313
того: виконуючи прохання представників УЦК, краківський цензор скерував супровідного листа до празьких контролюючих органів, в якому висловив прихильну оцінку курсів, наголосив, що йдеться не про книжки, а про окремі лекції і запевнив, що не перешкоджатиме їх застосуванню на території підконтрольного йому адміністративного утворення( див. Додаток N2).
Рекомендація відділу пропаганди Генеральної губернії не була зайвою, бо в Кракові відбувався, хоч і основний, однак лише перший етап полагодження формальностей. Наступний— належав до компетенції урядових структур Протекторату. 5 березня 1943 року чиновник міністерства освіти в Празі професор Весельський, викликав директора УТГІ й усно повідомив, що інститутові дозволено висилати до Генеральної губернії затримані курси, але для цього потрібно на кожну поштову посилку заповнити три примірники т. зв. консигнацій( йшлося про введення комісійної плати за розповсюдження видань) та подавати їх на затвердження міністерства. Фактично в такій формі— через дозвіл міністерства на консигнації за кожну окрему поштову посилку— 17 березня 1943 року було знято заборону на висилку підручників 27. « На письмі з цього приводу не було дано жадних розпоряджень, а лише дозволено [...] переписати назви цензурованих курсів » 28. Спочатку справа висилки студійного матеріалу йшла досить швидко, та чим далі, тим менше поверталося затверджених консиґнацій, інколи вони лежали в міністерстві понад місяць, кількість їх постійно накопичувалася. Все це гальмувало навчальний процес, призводило до непорозумінь зі студентами, позбавленими необхідних для роботи лекцій. Якщо взяти до уваги, що кожен бланк консигнацій коштував 1,5 крон, а з літа 1943 року міністерство брало ще додаткові кошти( п’ ять крон) за здійснення процедури затвердження( разом 6.50 за кожну посилку), то увиразнюється комерційна суть цих нововведень. Відомо, що на початку 1944 року УТГІ подав на перегляд цензури інші курси, давніші і нововидані, використання яких потрібно було узаконити в межах Генеральної губернії 29: вже згаданий додаток до « Політичної економії » професора М. Добриловського, другу частину курсу лекцій з математики О. Коваленка( перша вийшла в 1937 р.), курс спеціального хліборобства В. Чередієва, підручника соціяльної гігієни Н. Мазепи-Сінгалевич, дві частини « Ботаніки » В. Чередієва й І. Мазепи 30 та нове доповнене видання курсу автомобіля Г. Шиянова( попереднє вийшло в 1941 р.).
З приводу процедури поширення своїх лекцій УТГІ звертався до відповідальних осіб УЦК— В. Кубійовича, О. Котика-Степановича, К. Німещенка, а також надзвичайного уповноваженого райхспротектора для слов’ янських інституцій у Празі, райхштеллеляйтера доктора Г. Баєра. Документи свідчать, що згадані особи робили спроби спростити бюрократичний механізм цензурування й висилки 31. С. Комарецький запропонував також замінити