310 Лариса Головата
УТГІ видав ще перед 1 січня 1942, але планував поновити накладом понад 500 примірників.
Тогочасний видавничий доробок установи склали оригінальні курси лекцій, перевидання й переробки праць викладачів УГА з передвоєнних часів і меншою мірою переклади— всього 24 позицій( див. Додаток N 1). Для потреб освіти виготовлено курси лекцій господарського, природничого( математика, хімія), технічного змісту. З гуманітарних підручників вийшли збірник лекцій « Українська культура » за редакцією Дмитра Антоновича, курс німецької мови Осипа Безпалка, « Основи журналізму » Степана Сірополка та курс з праісторії України « Формація українського народу » Вадима Щербаківського. Деякі викладачі УТГІ( наприклад, Ісаак Мазепа, Борис Мартос та інші) у воєнний період співпрацювали з іншими празькими установами— Українським вільним університетом, Українським історикофілологічним товариством, Культурно-науковим видавництвом при Українському національному об’ єднанні, а також із приватними видавництвами « Пробоєм », « Колос », Юрія Тищенка, які охоче друкували їх історикополітичні, мемуарні, публіцистичні писання.
Цензурування і поширення видань. Своїм численним студентам інститут надавав літературу з власного книжкового складу, де зберігалися передвоєнні і в меншій кількості нові, розмножені у воєнний час, підручники. Для заочників принциповим було систематичне отримання навчального матеріалу, однак влада тут створила серйозні перепони цензурного, фінансового й організаційного характеру.
Поет Мирослав Кушнір, тоді студент УТГІ, мешканець Генеральної губернії, у щоденниковому записі від 3 квітня 1942 року перелічив курси, запроваджені до обігу у Вищій школі політичних наук 14: «… я дістав першу висилку студійних матеріялів з подєбрадського інституту позаочного навчання. Я записався на Вищу Школу Політичних Наук та на курс українознавства: прийшли мені, отже: « Політична економія » [ М. Добриловського ], « Загальна наука права » [ Л. Бича ], « Граматика української мови » [ видання не ідентифіковане ] та « Історія укр [ аїнської ] літератури » [ Л. Білецького ]» 15. Однак саме в квітні 1942 року було зафіксовано перші поодинокі випадки зникнення підручників. Вилучення відбувалося під час пересилки рекомендованими пакунками до Генеральної губернії— негласно, без попереднього поінформування керівництва УТГІ офіційними чинниками. У суті, про непорозуміння стало відомо безпосередньо зі скарг студентів, що не дочекалися своїх навчальних посібників. Реагуючи на загрозливу для функціонування ситуацію, інститут надіслав лекції вдруге, подавши на пошту відповідні рекламації. Однак протягом року число скарг на неотримання текстів невпинно зростало, їх зникнення стало загальним і повсюдним, а з часом— у вересні 1942 року— інститутові повернули так і не надісланий