Діяльність УТГІ в контексті легального видавничого руху періоду Другої світової війни
309
війни( 1940 – 1944) сягнула 7017 осіб 11. Попри певні розбіжності і ті, й інші статистичні дані демонструють тенденцію різкого збільшення числа студентів, зумовлену ситуацією в освіті на території Генеральної губернії. Закриття німцями всіх вищих шкіл, примусове переміщення на західні території змушувало українську молодь студентського віку орієнтуватися на заочну форму навчання, добре розвинуту ще перед війною саме празькими науково-педагогічними осередками— Українським технічно-господарським інститутом в Подєбрадах та Українським вільним університетом у Празі. Оскільки головна маса студентів УТГІ знаходилася в Генеральній губернії, то власне там і сформувався найбільший попит на підручники і широкий ринок їх збуту. Але підтримання і зміцнення цих чинників вимагало безперебійного продукування й пунктуального надходження лекційного матеріалу до адресатів.
З огляду на впевнене розростання студентського контингенту УТГІ в 1942 – 1943 роках повторно видав частину надрукованих раніше навчальних праць, збільшив наклади видань, яких через велику запотребуваність на високошкільну літературу однаково не вистачало. У « Комунікаті Управи Спілки професорів УГА » вказано, що « у відчитному [ 1942 / 1943 ] році було надруковано 111.427 лекцій, на які […] витрачено 445.708 аркушів циклостилевого паперу, не рахуючи макулатури ». Новий обсяг видавничої роботи спонукав інститут зміцнити поліграфічну базу: придбати два циклостилі та спеціальний фотоапарат для виготовлення зображального матеріалу 12.
Попри воєнний час, непевність у стосунках із наглядовими структурами та нечіткість процедури поширення видань, УТГІ намагався утвердити досить гнучкі й раціональні принципи співпраці з авторами. Збереглись архівні відомості про норми оплати за видання підручників, що діяли в УТГІ від 1 січня 1942 року 13. Відповідно до них авторський гонорар становив 250 крон за друкований аркуш із кожних розмножених на циклостилі 500 примірників. Нагороди виплачувалися не пізніше, ніж через місяць після виготовлення підручника. Окремо нараховувався гонорар за текст і малюнки, подані автором у туші, тобто оригінальні, однак малюнки, зроблені за вказівками автора з інших книжок, так само, як і допоміжні покажчики, авторові підручника не оплачувалися. Кількість авторських примірників сягала 25( тобто п’ ять із кожних ста); при колективних виданнях— 16 примірників відбитків зі своєї частини курсу( по 4 примірники з кожної виданої сотні) або 5 примірників цілого курсу( по 1 примірнику з кожної сотні). Попит на лекції був нерівномірний, тому УТГІ залишав за собою право розмножити понад визначені лімітами 500 примірників ще 50 відбиток окремих найбільш популярних текстів. За переклад з іноземних мов перекладач отримував одноразово 150 корон за друкований аркуш, незалежно від накладу. Тим самим нормам виплати авторського гонорару підлягали й підручники, які