Соціальна складова реформ М. Хрущова
Як і заборону з 1 жовтня 1959 р. на утримання худоби в особистій власності « населенням міст та прилягаючих до них околиць », чим законодавець пояснював зростаючі перебої з постачанням торгівлі хлібом, крупами тощо, позаяк саме це « приводить до значного втрачання хліба та інших продовольчих товарів з державних фондів, відвертає робочу силу від продуктивної праці в суспільстві і створює, крім того, антисанітарні умови в містах » 32. Власне, цей указ повторював рішення союзних органів влади. У травні 1963 р. за згодовування домашній худобі і птахам хліба та хлібопродуктів встановили кримінальну відповідальність 33.
Зауважимо, що в досліджуваний період зростала доля статків, що їх мешканці міст могли одержати через систему розподілу негрошових доходів— безкоштовне або за пільговими цінами санаторно-курортне оздоровлення, відпочинок для дітей в піонерських таборах, туристичні маршрути в межах СРСР. Все це розподілялося, здебільшого, через профспілки. Характерна закономірність— чим значнішим було підприємство, тим кращу мережу об’ єктів соціальної сфери воно могло розвинути для своїх працівників. А над усім цим існувала невідома пересічній людині ієрархія закритих закладів для забезпечення партійно-державного апарату та членів їх сімей— від буфетів, їдалень з високоякісними продуктами, що надходили зі спеціальних підсобних господарств( ціни встановлювалися на рівні цін робітничої їдальні 3-ї категорії, нижчих від якої не було), ательє пошиву / ремонту модельного одягу та взуття— до клубів( з репертуаром концертів і кінофільмів, недоступним простим смертним), санаторіїв, будинків відпочинку, піонерських таборів тощо. В цій системі навіть житло будували і опоряджували спеціальні будівельні управління та утримували окремі експлуатаційні контори.
Чи не найбільший вплив на рівень життя людей протягом 1953 – 1964 рр. справило масове житлове будівництво. В сталінські часи будівництво житла навіть не наближалося до державних пріоритетів, хоча мільйони людей жили в комуналках, бараках, підвалах і просто аварійних будинках. Перманентну житлову кризу посилив процес урбанізації. Очевидна неспроможність подальшого традиційного житлового будівництва спонукала будівельників 1954 р. запропонувати скористатись досвідом промислового будівництва зі збірних залізобетонних конструкцій. У грудні того ж року Всесоюзна нарада будівельників схилилася до рішення про індустріалізацію будівництва за типовими проектами( яке від початку 30-х рр. вважалося « спрощенством »). Прийшовши до влади, Хрущов своєю простонародною інтуїцією відчув, що саме масове житлове будівництво має стати наріжним каменем соціальної політики.
Поворотним в організації житлового будівництва в УРСР став 1955 рік. 5 – 7 травня Республіканська нарада будівельників запропонувала шляхи
31