Суспільна допомога жителям Прикарпаття( восени 1941— влітку 1942 рр.)
297
на селян ще в серпні. Окупанти не бажали враховувати скрутне становище селян, в якому вони опинилися після повені. 4 жовтня 1941 р., тобто на початку заготівельної кампанії, губернатор галицького дистрикту К. Ляш у виступі перед представниками німецької адміністрації краю наголосив: « Головним завданням в дистрикті Галичина є збір та вивезення врожаю. Дистрикт є областю з надлишком зерна » 12.
Проте для більшості індивідуальних господарств, які опинилися в зоні повені, встановлені норми здачі аграрної продукції виявилися нереальними для виконання. За таких обставин Український центральний комітет( УЦК), єдина дозволена окупантами громадська представницька організація українців у межах усієї Генеральної Губернії, звернувся до головного відділу прохарчування і сільського господарства в уряді генерального губернатора з клопотанням про зниження розмірів контингентів у зоні стихійного лиха та продовження термінів їх здачі. За даними М. Сича, внаслідок зусиль УЦК керівник згаданого відділу окупаційної адміністрації визнав за можливе зменшити контингент відповідно до стану врожаю в окремих громадах та продовжити термін його здачі. Умовою застосування знижок стала вимога здачі продуцентами 60 % накладених контингентів 13. Самбірський повіт, зокрема, повинен був здати в 1941 р. контингент жита в розмірі 23,3 тис. центнерів, пшениці— 10,6 тис., ячменю— 8,1 тис., вівса— 16 тис., картоплі— 73,7 тис. центнерів. Коли окупанти виявили, що їх розпорядження належно не виконується, самбірське староство оголосило крайній термін здачі контингенту. Того ж дня десять селянських родин, яким інкримінували « злобне затаєння продуктів » було вислано до таборів примусової праці, а їхнє майно і господарство конфіскували 14. За невиконання податкових приписів передбачалися надзвичайно суворі санкції: аж до смертної кари включно. Згідно з розпорядженням німецької влади, власник господарства за невиконання норм поставок сільгосппродукції або несвоєчасну сплату податку підлягав: 1. Високим грошовим штрафам. 2. Конфіскації всього живого інвентарю. 3. Конфіскації збіжжя і всього майна та відправці на виконання важких примусових робіт в таборах. 4. Карі смерті 15. Щоб уникнути каральних заходів, селяни змушені були віддавати найнеобхідніше.
Щоб примусити населення якомога швидше розрахуватися з владою, окупанти заборонили вільний продаж сільськогосподарської продукції, а на Бойківщині, Гуцульщині та Лемківщині до закінчення здачі контингенту зупинили роботу млинів, насильно вилучаючи у жителів жорна і ручні млинки. Запроваджено карткову систему розподілу продуктів, мізерна відпускна норма яких для ненімецького населення не забезпечувала мінімальних фізіологічних потреб. При цьому для селян видача продовольчих пайків взагалі не передбачалася, оскільки вважалося, що вони здатні себе прогодувати.