Соціальна складова реформ М. Хрущова
двох і більше дітей. На виконання цієї постанови 12 грудня 1963 р. Міністерство фінансів СРСР і Міністерство оборони СРСР затвердили Інструкцію № 360 « Про порядок призначення допомог на дітей військовослужбовців строкової служби », а 20 грудня 1963 р. Міністерство фінансів СРСР затвердило Інструкцію № 367 « Про порядок виплати допомог на дітей військовослужбовців строкової служби ».
25 квітня 1956 р. указом президії ВР СРСР скасовано антиробочий закон 1940 року, що забороняв зміну місця роботи за власним бажанням, та прирівнював до карного злочину спізнення на роботу і прогул; 15 серпня президія ВР УРСР внесла відповідні зміни до республіканського законодавства 17. 8 вересня того ж року було встановлено мінімум заробітної плати( в містах 300 крб., в робітничих селищах 270 крб.), нижче якого підприємства не мали права оплачувати працівникам виконану роботу; з 260 до 370 руб. було підвищено неоподатковуваний мінімум зарплати 18. На кінець хрущовського періоду мінімальна зарплата в промисловості зросла до 60 крб. Середньомісячна зарплата з 780 крб. в 1958 р. зросла до 95 крб. в 1965 р. Проте лишався значним розрив між нижчим і вищим рівнем зарплати. Традиційно до категорії працівників з низьким рівнем зарплати входили вчителі, лікарі і медичний персонал, працівники музеїв, бібліотек тощо.
Від 10 березня 1956 р. у передвихідні і передсвяткові дні встановлено скорочений робочий день тривалістю 6 годин 19, отже робочий тиждень скоротився з 48 до 46 год. З 1 липня 1956 р. для трудящих віком до 18 років встановлено 6-годинний робочий день і відпустка в цілий календарний місяць 20, а в грудні того ж року було заборонено працю підлітків, молодших від 16 років. В травні 1957 р. відповідні зміни в регулюванні умов праці неповнолітніх були внесені в Кодекс законів про працю УРСР 21. В 1960 р. робочий тиждень скоротився в середньому до 40 годин 22. Відтепер робітники і службовці працювали п’ ять днів на тиждень по 7 годин, а в суботу— 5 годин.
15 серпня 1956 р. президія ВР УРСР також внесла зміни до законодавства 23, якими, відповідно до указу президії ВР СРСР від 26 березня, при тимчасовій втраті працездатності через хворобу за трудящими зберігалась посада не менше двох місяців; тривалість оплачуваної відпустки вагітним жінкам і молодим матерям збільшувалася з 70 до 112 днів( 56 днів до родів і 56 днів після), а при аномальних родах або народжені двох і більше дітей післяродова відпустка встановлювалася в 70 календарних днів 24. Невдовзі було підвищено розмір допомоги з тимчасової непрацездатності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання в розмірі 100 % заробітку незалежно від стажу; передбачена виплата в повному обсязі допомоги з тимчасової непрацездатності внаслідок
29