28 Оксана Янковська
— генералам, адміралам і офіцерському складу радянської армії та їхнім сім’ ям;
— персональні пенсії у зв’ язку зі старістю й інвалідністю громадянам, що маюли особливі заслуги перед державою, а їхнім сім’ ям у зв’ язку з втратою годувальника. Власне, термін « персональна пенсія » закріпився лише за останнім з перелічених типом, з цього і виходитимемо надалі.
Комісії з призначення персональних пенсій діяли при Раді міністрів СРСР, РМ союзних республік та при облвиконкомах рад депутатів трудящих. Існували три види персональних пенсій:
1) пенсії союзного значення— за заслуги перед СРСР( максимальний розмір 2000 крб.);
2) республіканського значення— за заслуги перед союзною республікою( максимальний розмір 1200 крб.);
3) місцевого значення— за заслуги місцевого значення( максимальний розмір 600 крб.).
Від 1956 р. такі пенсії призначалися чоловікам після досягнення 55 років, жінкам— 50 років, а за наявності інвалідності— незалежно від віку. Поза тим, що персональні пенсії були вищими від загальнодержавних пенсій, з ними були пов’ язані різноманітні привілеї та пільги: 50 % знижки зі сплати за житлову площу та комунальні послуги, лікування в спеціальних лікарнях та поліклініках, оплата ліків за рецептами лікарів у розмірі 20 % їх вартості, безплатне протезування( за винятком протезів з дорогоцінних металів), безплатний проїзд у міському транспорті, безплатний проїзд один раз на рік( в обидві сторони) залізничним, водним, повітряним або автомобільним міжміським транспортом. Щорічно персональний пенсіонер мав право на грошову допомогу в розмірі до двох місячних пенсій, а за наявності тривалого партійного стажу— ще й на безплатну путівку в санаторій або будинок відпочинку( за бажанням путівку заміняли грошовою компенсацією), а також інші соціальні пільги.
Беззаперечно, реформа 1956 р. поліпшила пенсійне забезпечення всіх верств трудящих, за виключенням колгоспного селянства. Правда, одних більше, інших— менше …
Система соціального забезпечення охоплювала й інші категорії громадян. Постановою Ради міністрів СРСР від 25 жовтня 1963 р. за № 1108 « Про виплату допомоги на дітей військовослужбовців строкової служби » з 1 січня 1964 р. встановлювалася допомога на дітей військовослужбовців строкової служби дружинам солдатів, матросів, сержантів і старшин строкової служби у розмірі 15 крб. на одну дитину та 22 крб. на двох і більше дітей на місяць, а дружинам, які постійно проживали у сільській місцевості й були пов’ язані з сільським господарством,— 7 крб. 50 коп. на одну дитину та 12 крб. на