Радянсько-фінське дипломатичне протистояння( 1939 – 1940 рр.)
285
ські стрілецькі дивізії. 17 листопада виходить директива Наркома оборони СРСР, яка вимагала « закінчити зосередження та бути готовими до рішучого наступу з метою в короткий строк розбити супротивника », але без зазначення часу початку операції 33. Однак труднощі з зосередженням та розгортанням військ змусило радянське командування відкласти початок війни з Фінляндією до кінця листопада 34.
В СРСР почала нагнітатися напружена атмосфера, в першу чергу, на кордоні з Фінляндією, проводитися демонстрації в містах. Антифінська компанія поступово зростала. Радянським людям говорили, що фінське керівництво веде лінію на розв’ язання війни проти СРСР, веде антирадянську агітацію, займається провокаціями на кордоні 35.
26 листопада ТАРС повідомило, що фінська артилерія обстріляла радянську територію у с. Майніла на Карельському перешийку, в результаті чого було вбито 4 та поранено 9 радянських військовослужбовців 36. Певна річ, що це була радянська провокація, оскільки фіни довели відсутність у них такої артилерії, щоби дістати до с. Майніла( є версія, що з тилу стріляло НКВД). Саме цей інцидент був приводом для війни, котрий створила радянська сторона. Вже ввечері 26 листопада Фінляндії була вручена радянська нота, в котрій заявлялось, що « зосередження фінських військ під Ленінградом створює загрозу місту, та є насправді ворожим актом проти СРСР, який вже привів до нападу на радянські війська та до жертв ». Фінські війська повинні відійти на 20 – 25 км від кордону 37.
Ця нота знов поставила перед фінським урядом питанням щодо політики стосовно СРСР. 27 листопада Радянський Союз отримав у відповідь фінську ноту, в якій заперечувалась участь фінських військ в артилерійському обстрілі, пропонувалось створити спільну радянсько-фінську комісію для розслідування інциденту та « приступити до переговорів з питання про взаємні відводи військ на відому відстань від кордону » 38. Це викликало обурення Москви і Фінляндії 28 листопада була направлена нова нота, в якій радянський уряд заявив, що з цього числа він звільняв себе від взятих у пакті про ненапад зобов’ язань 39. Така форма денонсації договору радянською стороною була порушенням передбаченої в його тексті процедури.
Наступного дня на кордоні з’ являються « нові інциденти », котрі були використані 29 листопада радянською стороною для розриву дипломатичних стосунків із Фінляндією.
Гельсинки підготували нову ноту, в якій фінський уряд давав згоду на переговори про односторонній відвід своїх військ від кордону і пропонував передати конфлікт, що виник, на вирішення нейтрального арбітра. Проте Москва на цю ноту вже не реагувала, не зважаючи навіть на пропозиції посередництва від президента США Т. Рузвельта.