284 Юрій Бадах
якому Червона армія мала наступати на територію Фінляндії у п’ яти напрямках, сподіваючись « розтягнути » угруповання сил противника і у взаємодії з авіацією за 10 – 15 діб нанести рішучу поразку фінській армії 27.
Маючи план операції проти Фінляндії, радянське керівництво видно, ще надіялося на те, що зможе « натиснути » на неї та досягти своїх цілей, не доводячи справу до війни. Насамперед, Радянський Союз зробив спробу нейтралізувати антирадянську пропаганду фінської преси, на яку в свою чергу здійснювали « вплив треті держави ». Навіть В. Молотов, виступаючи на сесії Верховної Ради СРСР, 31 жовтня 1939 р. зупинився на ході радянсько-фінських переговорів наголосивши, що Фінляндія повинна зрозуміти проблеми забезпечення безпеки СРСР в умовах європейської війни. Він завірив про несправедливість чуток, згідно яких Радянський Союз робив замах на фінський суверенітет 28.
Потрібно зауважити, що фінський уряд не інформував у повній мірі про радянські пропозиції навіть парламент, розуміючи, що це викличе розкол та послабить єдність нації, тому виступ В. Молотова в Гельсинки було сприйнято з роздратуванням. 1 листопада Е. Еркко заявив, що пропозиції СРСР диктуються « російським імперіалізмом » 29.
Але з 3 листопада 1939 р. переговори продовжились. Це був останній їх раунд, на якому фінська делегація підтвердила свою позицію стосовно островів Фінської затоки і дала згоду перенести кордон на Карельському перешийку до форта Інно, але категорично відмовилась від оренди півострова Ханко та інших радянських пропозицій 30. До переговорів долучився Й. Сталін, « доводячи » фінам необхідність створення радянської ВМБ на північному узбережжі біля входу у Фінську затоку, запропонувавши розмістити її на островах в районі Ханко чи продати цю територію СРСР. 9 листопада відбулося останнє засідання делегацій, в ході якого стало зрозуміло, що сторони залишились при своїх думках і 13 листопада фінська делегація покинула Москву 31.
Керівництво Фінляндії вважало, що результати переговорів в Москві— це значна перемога дипломатії Е. Еркко, а СРСР блефує і війни не буде. Навіть Генеральний Штаб фінської армії зайнявся розробкою планів демобілізації призваних резервістів. Військові аналітики вважали, що Червона армія не буде зосереджувати великих сил і фінська армія зможе протистояти 15 – 17 радянським дивізіям протягом 6 місяців, а за цей час будуть знайдені союзники чи справа дійде до припустимого компромісу, хоча існували дані про розгортання радянських військ 32.
Фінське керівництво помилялося. Розрив переговорів спровокував Москву на воєнне рішення проблеми. 3 листопада Балтійський флот отримав завдання підготувати план війни з Фінляндією, який був затверджений 22 листопада. З 3 листопада до фінського кордону були висунуті ще 4 радян-