256 Юля Сєкунова
науки про графічні документи( бібліософія). Сюди ж Л. Биковський включав книгознавство спеціальне, поділяючи його на розділи: теоретичний та практичний, а також відносить « бібліологію фізикальну », що тлумачить книгознавчу технологію( бібліотехніка). Далі він характеризував складові науки про книгу— теоретичний і практичний досвід відділів книгознавства. До теоретичних Л. Биковський включав: « науку про письмові матеріали й засоби до писання й друкування( механіка); науку про письмо, складовими якої є, по-перше, палеографія— наука про старі письмена, абетка, її походження та розвиток; по-друге, неографія— наука про сучасне письмо, деякою мірою й семографія— наука про значки, сюди ж додає стенографію— науку про шифроване письмо; по-третє, типографію( типологія)— науку про друк, писання машинкою( мімеографія), письмо телеграфічне тощо; науку про оправи( тевхологія) та науку— про форму документів, писаних і друкованих, про їх походження, вигляд, розмір та орієнтацію в часі( бібліологічна морфологія). До практичних розділів віднесено такі, як: « технологія та бібліологічна графіка, а до останньої включено красне писання, друкарство, картографію, інтролігаторство, бібліографію описову, до якої включено бібліогнозію( попереднє дослідження документа), бібліологічну верифікацію, опис ». До структури бібліології ідеологічної, або нефізикальної, Л. Биковським віднесено: бібліопсихологію, бібліологічне право, бібліологію соціологічну та інші науки.
Здійснений аналіз історичних праць дозволяє стверджувати, що Л. Биковський одним із перших дослідив питання історії української книги, історії українського книжкового руху. Йдеться, зокрема, про такі його праці, як: « Книжна торгівля на Україні », « Книгодрукування на Вкраїні », « Історія книжної торгівлі в Росіії », « Історія української преси », « Ціна на книгу », рукописи яких зберігаються в Архіві НБУВ, брошуру « Український науковий інститут книгознавства: Інформація » про діяльність УНІК.
Дослідження виявило, що Л. Биковський був одним з перших серед українських бібліотекознавців, хто розпочав дослідження та прогнозування державної книжкової і бібліотечної політики, завершивши їх у праці « Департамент книги України. Проект »( 1942). Він пропонував цілісну систему управління книжковою справою, закладав підгрунття для розвитку книжкової й бібліотечної політики, для створення головних складових загального культурного будівництва в Україні. Л. Биковський на основі загальноприйнятих в Західній Європі норм відносин вищої виконавчої адміністрації запропонував свою схему вищої виконавчої влади в Україні, що включала 17 міністерств.
Л. Биковський уклав проект структури Міністерства культури, подібний до апробованих у багатьох європейських країнах, що включав 6 департаментів: загальний, загально-освітнього шкільництва, фахового шкільництва,