Лев Биковський як дослідник української книжкової культури
257
науки, мистецтва та релігії. Л. Биковський запропонував свої нововведення і для сфери освітньої політики майбутньої держави, а саме: урівноправнення шкільної освіти з позашкільною, чим і відрізнявся його проект структури Міністерства культури від західного, взятого ним за основу. Позашкільна освіта настільки розвинулась, що, на його думку, мала бути виділена в окремий департамент і повністю фінансуватись державою. З позашкільної освіти, за оцінкою Л. Биковського, потрібно було виділити комплекс книги. У складі Міністерства культури Л. Биковський вважав за доцільне створити департамент книги.
Л. Биковський приділяв особливу увагу організації єдиної централізованої бібліотечної системи в Україні, пропонуючи об’ єднати бібліотечні установи( такі як публічні, наукові, державні, адміністративні бібліотеки, Національна бібліотека України та Бібліотечний інститут) в єдине « Бібліотечне управління » як систему Міністерства культури. Цілком вірогідно, що створення такої єдиної централізованої бібліотечної системи України, здійснене наприкінці 40-х років ХХ ст., могло відбутися на основі проекту Л. Биковського. Принаймні, Ж. Ковба стверджує, що погляди Л. Биковського на книжкову політику « варто розглядати не лише як історичний факт чи ілюстрацію процесу державотворення, його положення актуальні й нині— в наші часи кризи у книговиданні та книгопоширенні, незадовільного рівня бібліографічної культури ».
Таким чином, на основі аналізу праць Л. Биковського(« Бібліографія », « Українська бібліографія на еміграції », « Книговживання », « Книжна справа в Чехословаччині », « Замітки про чеську бібліографію », « Сучасна бібліотечна політика і загальнодоступні публічні бібліотеки », « Книга і педагогіка », « Книгознавство, бібліографія і бібліотекознавство » та ін.) здійснена реконструкція концепції книжкової культури, що на його переконання, має три складові— книгознавство, бібліотекознавство та бібліографію. Зроблена спроба відтворити цілісний погляд на її історичні, теоретичні і практичні аспекти, на методологічні і методичні засади опису книги, поширення, сприймання, на управління цими процесами.
Важливо стверджувати те, що Л. Биковський трактував книгознавство у сучасному розумінні цього терміна, відповідно до світових стандартів, він навіть випереджував своїх сучасників, формулюючи висновки, близькі до пізніших концепцій російської, польської та французької бібліології 7.
В статье отображено реконструирование концепции книжной культуры Л. Быковского, который одним из первых заложил основы науки о книге с целью решения актуальных для Украины проблем культуротворчества( дал теоретическое обоснование библиологии, библиотековедения и библиографии).