Лев Биковський як дослідник української книжкової культури
253
З сучасної йому чеської бібліографічної періодики Л. Биковський особливо ретельно розглядав « Bibliograficky Katalog », що видавався Державним бібліографічним інститутом у Празі. Цей каталог обіймав всю поточну книжкову продукцію, що виходила друком на території Чехо-Словаччини, тобто був універсальним інформаційним першоджерелом про чеські друки.
У своїй розвідці Л. Биковський не обійшов увагою і діяльність Чеського бібліографічного інституту, заснованого 1917 року: розкрив історію його організації та реорганізації, виявив всі завдання, які взяв на себе Інститут, показував форми діяльності та її результати, відзначив благодійну роль в роботі Інституту його директора— Л. Жівного. Він детально аналізував науково-теоретичні праці Л. Жівного та його підручники. Наприклад, характеризуючи підручник з бібліографії « Rukovet Bibliografie. Nauka o popisu »( Praze, 1924.— 213 s.), Л. Биковський зупинявся на авторських визначеннях понять « бібліографія », « бібліологія », підкреслював оригінальність підходу Л. Жівного до розв’ язання тих чи інших книгознавчих і бібліографічних проблем. Зокрема, він писав: « Книгознавство, або бібліологія, є сукупністю відомостей про книгу. Відомості загального характеру є предметом загальної бібліографії, або інакше— бібліософії. Відомості спеціальні є предметом спеціальної бібліології або інакше— конкретної. Конкретних бібліологічних наук є стільки, скільки є окремих бібліологічних явищ. Загальне книгознавство є теоретичне, спеціальні бібліології є почасти теоретичні, почасти практичні або такі, що просто подають практичні зауваження й вказівки » 5.
Л. Биковський, на наш погляд, виходив з того незаперечного факту, що українські фахівці книжкової справи були, переважно, теоретиками книгознавства. Тому його книга, видана в Києві, поза сумнівом, адресувалася, в першу чергу, його співвітчизниками, які могли б використати досвід Чехо-Словаччини в галузі книжкової справи. Сам Л. Биковський у своїх уподобаннях прихильно ставився до чехів і словаків, йому імпонували теоретичні концепції Л. Жівного, він широко використовував їх у своїх працях і повсякчас пропагував в Україні як прогресивний досвід в книгознавстві. Л. Биковський доводить переваги чеського досвіду як кращого на той час серед слов’ янських народів.
Отже, праця Л. Биковського « Книжна справа в Чехословаччині »— це не просто докладна інформація про стан книжкової справи в одній із слов’ янських країн Заходу, а й пропаганда передового досвіду, поширення фахових знань чехів та словаків в галузі культури книги. Все це складає реальний внесок Л. Биковського в теорію книгознавства.
На такому ж науково-теоретичному рівні створена книга Л. Биковського « Замітки про чеську бібліографію », яку слід, на нашу думку, розглядати як своєрідне продовження розвідок « Книжна справа в Чехословаччині » та