Сутність сталінізму: історіографічне осмислення в сучасній Україні і Росії
243
вождизму, культу вождя, масована пропаганда. Замість ідей пролетарського інтернаціоналізму поступово відродився великодержавний шовінізм, який мав державно-патріотичні мотиви 68. Навіть репресіям в партійно-державних органах влади Сталін надавав « національну » оболонку боротьби з « боярством », як це було за часів І. Грозного, Петра І. Але за часів російських царів не було такого примусового « єдиномислія », тоталітарної ментальності, такої морально-психологічної, інтелектуальної, духовної несвободи, не кажучи вже про масштабність державного терору, включаючи терор голодом, його антинаціональне, антиінтелектуальне, антиселянське спрямування.
Безумовно, Сталін не відкинув теорію Маркса, Енгельса, Леніна, але спираючись на власні погляди, він створив суспільно-політичну систему, яка мала абсолютно тоталітарний характер і відрізнялась від того, що було до кінця 1920-х років і після 1953 – 1956 рр.
Під суспільно-політичною системою ми маємо на увазі: систему організації влади і суспільства, а також методи здійснення цієї влади. Чим же відрізнялась означена система? Система влади 1929 – 1953 рр. представляла собою вождистську диктатуру за формою правління. Внаслідок цілеспрямованої сталінської політики із середини 1930-х років роль навіть членів ЦК і Політбюро звелась майже до ролі статистів. Колективність керівництва мала формальний характер. Для побудови соціалізму без ринкових відносин і в надзвичайно стислі терміни використовувались специфічні методи здійснення влади: нечувані за масштабами репресії за політичними, соціальними, етнічними та ін. ознаками, які « переорали » все суспільство знизу догори; голодомор в різних регіонах СРСР, який призвів до багатомільйонних жертв, депортації народів. Ще однією специфічною рисою сталінізму як системи стало самознищення влади( як це називає Й. Баберовскі). Якими б не були мотиви Сталіна, але тільки за його керівництва органи влади зазнали масових « чисток ». Мала свої відмінності й ідеологія, насаджувана Сталіним. Теза про « загострення класової боротьби », про « побудову соціалізму в одній країні » були обґрунтуванням дій вождя і вигадані саме ним. Владні відносини теж мали специфічний характер. Вони базувались на « чистому » вождізмі і культі вождя. Ставлення до особи Сталіна було фактично сакральним як до справжнього божества. Навіть ті, кого він « образив » репресіями, продовжували його обожнювати. Хоча термін « тоталітарне суспільство » має чимало критиків, але в сталінські часи суспільство мало особливий тип ментальності, яка цементувала всіх у єдину « спільність ». Така ментальність ґрунтується на беззастережній вірі вождю, його політиці, ентузіазмі, « єдиномислії », нездатності розрізняти правду і брехню. Втручання держави в усі сфери суспільного життя— етатизація— стало тотальним. Ні до, ні після Сталіна суспільно-політична система СРСР таких специфічних рис не мала.