240 Ірина Терлецька
розцінювати як особливий шлях модернізації країни, навіть виправдовувати репресії. Інша частина наукового загалу трактує сталінізм як тоталітарну систему влади і суспільства. Визнаючи сталінізм як модель тоталітаризму, російські вчені підкреслюють принципову відмінність від західних моделей. « Європа і Америка ставлять сталінізм на одну дошку із нацизмом і фашизмом, не помічаючи, що наш колективізм « возвышеннее, конструктивнее »,— нині пише Юрій Ігрицький 60, який одним з перших у Росії почав досліджувати теорію тоталітаризму. У 1998 році він вважав, що після НЕПу і до кінця 1980-х років у СРСР існував тоталітаризм, який мав ту ж саму природу, що і на Заході 61, а два роки потому написав, що ніколи не вважав, що тоталітарна модель годиться до всіх періодів радянської історії. Оцінюючи період керівництва СРСР Сталіним частіше стали писати про авторитаризм, авторитарну модель диктатури.
За період 1987 – 2010-х років науковці України і Росії, дослідивши феномен сталінізму, виокремили його характерні риси. Серед них більша частина є спільною для всіх моделей тоталітаризму. Мова йде про етатизм, ідеологізацію всіх сфер суспільного життя та ін. Але були і специфічні риси, до яких і українські, і російські дослідники віднесли наступні. 1. Сталінізм як форма тоталітаризму був дієздатнішим і тривким у порівнянні з іншими країнами. 2. Сталінізм ґрунтувався на еклектичній сталінській ідеології, яка включала в себе тези про побудову « соціалізму в одній країні », про « загострення класової боротьби в міру просування до соціалізму », міф про реальний соціалізм. 3. Сталінізм був спрямований на створення уніфікованої спільноти( радянський народ), для чого використовувався нечуваний терор, і був заснований на великодержавному шовінізмі. 4. Соціальною базою сталінізму була номенклатура. 5. Система влади за формою являла собою вождистську диктатуру, для якої були притаманні культ особи і вождизм як тип владних відносин. 6. Сталінізм відрізнявся самознищенням влади, еліти. Більшість дослідників в Україні та Росії сходяться на тому, що сталінізм виникає наприкінці 1920-х років і остаточно стверджується на початку 1930-х рр. Щодо періоду існування сталінізму, то більшість фахівців вважає, що він завершився із смертю Сталіна, але деякі вважають, що сталінізм як суспільна система існував до кінця 1980-х років.
Розуміння дефініції « сталінізм » і сьогодні залишається дискусійним і в Росії, і в Україні. Неодноразово можна почути нарікання, що від терміну слід відмовитись, він « відслужив » своє, не має наукового обґрунтування і на сьогодні є не адекватним. Тим не менш, його продовжують активно використовувати. Тому автор статті впевнена в необхідності і актуальності з’ ясування саме сутності поняття, а історіографічний дискурс дозволяє висвітлити його різні інтерпретації, які сформувались у пострадянській українській і російській історіографії.