220 Святослав Юсов, Наталія Юсова
Відзначимо, що К. Гуслистий, спираючись на праці російських вчених, конструював власні концепції етногенезу східних слов’ ян і українців, маючи намір уввести їх( концепції) на територію ідеології як взірцеві чи догматичні, а отже стати конструктором нової історичної пам’ яті у цій ділянці. Зазначимо, що перебуваючи під особливою увагою комуністичного ідеологічного апарату, українські радянські науковці ще більше, ніж російські, не могли собі дозволити відступів від загальноприйнятих у історичній науці СРСР концепцій і постулатів. Дослідження етногенезу українського народу, відновлені в АН УРСР у повоєнний час, могли розвиватися лише з огляду на провідні тенденції, що панували у Москві. Головний розробник теми К. Гуслистий під час доповідей на наукових форумах( опублікованих праць з теми станом на 1940-і рр. в нього не було) з усіх важливих дискусійних питань займає позиції аналогічні поглядам найбільш авторитетних радянських фахівців( згідно з його висловом: « поки не порадишся з московськими істориками, не знаєш, де стати » 8). Цікаво, що навіть після виходу постанови ЦК КП( б) У « Про політичні помилки і незадовільну роботу Інституту історії АН УРСР », К. Гуслистий не спішив визнавати помилки у своїх працях( критикованих у постанові), покликаючись на те( за свідченням Ф. Лося), що якщо помилковими його положення визнають московські історики, то тоді і він їх визнає 9.
Взагалі, як видно з неопублікованих етногенетичних праць К. Гуслистого 1946 – 1947 рр., вони переважно є реферуванням основних поглядів фахівців з проблем східнослов’ янського та українського етногенезу 10. Також і в галузі термінологічно-понятійної таксономії вчений приєднується до поглядів авторитетів, не наважуючись запропонувати щось своє. Хоча К. Гуслистий зазначає, що вказані аспекти докладно проаналізовані О. Удальцовим 11, однак український науковець майже не використовує розробки російського медієвіста-етногенетика в своїх працях— ймовірно, у зв’ язку з тим, що теоретичні напрацювання О. Удальцова не отримали відповідного офіційного визнання в політичних і наукових колах СРСР.
Як показують матеріали Наукового архіву ІІУ, датувати початок реальної розробки вченим нової теми слід жовтнем 1945 р., коли необхідність такої роботи знову офіційно було підтверджено вченою радою ІІУ. Тоді з ініціативою включення теми до науково-дослідного плану виступив К. Гуслистий 12. До кінця ж цього року науковець, згідно з представленим звітом, вже частково опрацював літературу питання 13. Утім, тема вважалася колективною, оскільки була плановою для всього відділу історії феодалізму. Вона стала перехідною на 1946 р. та й на всю повоєнну п’ ятирічку. Однак у планах і звітах, інших документах переважно згадується К. Гуслистий. Хроніка його діяльності з цієї тематики була особливо насиченою у 1946 – 1947 рр., поки він не підпав під « опалу ».