22 Оксана Янковська
Прихильність союзників живилася, здебільшого, військовою міццю СРСР та економічною прив’ язкою до нього; зрештою, у травні 1955 р. для військового співробітництва соціалістичних країн було створено Організацію Варшавського Договору. Водночас здійснення звичного тоталітарного контролю сталінського типу над країнами соціалістичного табору було проблематичним, позаяк потребувало колосальних адміністративних і військових витрат.
Стосовно ж внутрішніх ресурсів, в економіці СРСР на зміну доволі швидкому зростанню 1947 – 1948 рр. прийшло сповільнення, що тривало до 1954 р. і припинилося саме завдяки сподіванням на зміни. І хоча країна працювала, не покладаючи рук, все скидалося на « дежа вю » 30-х рр.— недостатня координація між різними секторами народного господарства, дезорганізація виробництва, планованого в кількісних показниках без врахування якості, хиткість фінансів, розпорошення грошей і капіталовкладень, поширення незавершеного будівництва, суцільний дефіцит, упослідження дрібних трудових порушень, безправ’ я працівників, періодичні « чистки » в керівництві, широке використання підневільної праці тощо. Проте, якщо у 30-ті за допомогою пригнічення і терору система змогла здійснити індустріалізацію— з усіма недоліками поверхневого планування, зумовленого ідеологією і політикою,— тепер бракувало кваліфікованих робітників, що їх поглинули війна, величезна армія, ГУЛаг, панувало невдоволення і апатія працездатних верств, люди вже призвичаїлися до життя під загрозою репресій; навіть комуністичні вожді почувалися вкрай непевно— вочевидь, створена в 30-ті рр. система вичерпала можливості свого розвитку і під керівництвом « вєлікого вождя » СРСР просто надірвався, його економіка вже була неспроможна здійснювати « грандіозниє прєдначєртанія ». Все це спільно і призвело до того, що план четвертої п’ ятирічки було виконано частково, та й то завдяки « коригуванню ».
Для порівняння— на той час економіка ФРН, вщент зруйнована наприкінці війни, була, загалом, відновлена; набирав сили процес, що згодом одержав назву « економічного дива », коли 1953 – 1956 рр. щорічний приріст промислової продукції держави становив 10 – 15 %, і за обсягом промислового виробництва ФРН вийшла на третє місце у світі після США і Великої Британії. На початок шістдесятих років за обсягом виробництва і експорту ФРН поступалася вже самим лише США.
Поза тим, на час післясталінського напіввладдя в СРСР передові країни Заходу вже майже десять років охоплював процес, що одержав назву науково-технічної революції. Показником економічного розвитку держави стали технологічний прогрес і розвиток нових галузей хімії, кольорової металургії, приладо- і машинобудування, а не рівень видобутку вугілля і