Експортні поставки Української РСР у другій половині 1960-х— першій половині 1980-х років...
197
83 видів. За кордон не надійшло 96,5 тис. т чавуну, 126,8 тис. т прокату чорних металів, трактори, спеціалізовані автомобілі тощо. У 1970 році Дніпропетровський електровозобудівний завод не виготовив для Болгарії 2 електропечі. Скипидар Київського об’ єднання « Укрпластик » не потрапив італійським споживачам через його низьку якість. Іран та В’ єтнам не дочекалися 10 конвеєрів Харківського заводу « Світло шахтаря ». У 1980 році на експорт не поставлено 117 тис. т прокату чорних металів, 35 тисяч т цементу, 192 тис. кв. метрів віконного скла та ін.
Недопоставки конкретних найменувань продукції часто перевиконували за рахунок наявних товарів, яких було в надлишку. Здебільшого це була сировинна продукція, хоча й готові вироби масового споживання також залучалися. Орієнтована на « вал » радянська промисловість показники якості не зараховувала до пріоритетних. До цього підштовхувала планова система. Хоча й існували експортні варіанти, проте все ж такою недосконалою продукція була і для сотень тисяч вітчизняних споживачів.
Здійснення зовнішньоекономічних поставок відбувалося водним, повітряним, залізничним та сухопутними шляхами. Перевезення сухопутні були монополізовані Головним управлінням автомобільних сполучень при Міністерстві автомобільного транспорту РСФСР « Совтрансавто », яке налагодило зв’ язки з більш ніж 150 фірмами 25 країн. Для перевезень вантажів і пасажирів на договірних засадах залучалося понад 20 автогосподарств СРСР, у т. ч. з України.
Залізничний транспорт був пристосований для міжнародних перевезень не гірше автомобільного, проте його не вистачало для внутріреспубліканських потреб. Темпи розширення транспортної мережі, електрифікації магістралей, нарощування потужностей, що відбувалися у Радянській Україні, виявилися недостатніми для надійного і безперебійного функціонування залізниць у цілому, і постачання експорту, зокрема. На початку 1980-х років це стало особливо очевидним, коли скупчення, наприклад, чехословацьких товарів на станції Чіерна набувало загрозливого характеру і змусило генерального консула ЧССР у Києві О. Могельського звертатися в ЦК КПУ з проханням втрутитися.
Нерозвинена інфраструктура заважала ефективно використовувати потенціал чорноморських портів. Затримки з навантаженням / розвантаженням товарів тягнули за собою скупчення у портах іноземних суден та величезні валютні штрафи.
Науково-технічна революція, що розпочалася у країнах Західної Європи у відповідь на зростання цін на енергоносії у середині 1970-х рр., мала далекоглядні наслідки. Ринково зорієнтовані економіки країн Західної Європи відповіли науково-технічною революцією, що тісніше інтегрувала науковий потенціал та виробничі потужності національних економік.