Матеріальне повсякдення населення в українському радянському соціумі епохи « застою »...
187
автомобілів через комісійні магазини. Щодо видатків, то левова їх частка йшла на покупку товарів( 75 – 80 %), порівняно дешево коштували послуги( 8 – 9 %), серед них найшвидшими темпами зростали оплата побутових послуг— пральня, баня, перукарня, фото( на 92 %), на путівки в санаторії, пансіонати, будинки відпочинку( в 2,7 рази). Значна кількість доходів фактично не реалізовувалася, а накопичувалася на вкладах в ощадкасах( з 2,8 % у 1965 р. до 5,7 % у 1975 р.) 45. Загальна сума вкладів населення в ощадкасах до кінця 1975 р. досягла 18,6 млрд. руб., що на той час перевищувало вартість всіх товарних запасів у оптовій та роздрібній торгівлі в 1,8 рази. На початок 1976 р. ці вклади склали біля 40 % річної суми грошових доходів населення 46. Хоча у 1975 р. майже у половини вкладників залишки грошей на рахунках не перевищували 300 руб., суттєво зросла частка « радянських мільйонерів »( 6,4 % вкладників), що мали на рахунках більше 2,5 тис. руб. 47. Найшвидшими темпами зростали вклади в ощадкасах у сільського населення, яке при обмеженому доступі до товарів не мало на що витрачати кошти.
Основним показником зростання благополуччя населення було підвищення заробітної плати, що при загалом стабільних цінах означало реальне підвищення купівельної спроможності. Якщо станом на 1968 р. ще 21,7 % робітників і службовців отримували платню менше 70 руб., то на 1976 р. їх налічувалося лише 9,6 %. У той же час частка працівників із зарплатою 130 – 180 руб. зросла у 1,7 рази, із зарплатою 180 – 200 руб.— у 2,6 рази. Хоча загалом частка робітників і службовців, які отримували надвисокі заробітки більше 400 руб., була незначною, відносна їх кількість збільшувалася суттєво( від 0,2 % у 1968 р. до 0,5 % у 1976 р.) 48. У 1970 р. прибуток більше 1 тис. руб. на рік мало лише населення м. Києва, а в 1977 р.— окрім нього, жителі Донецько-Придніпровського, Південного економічних районів, Львівської області 49. Тенденція зростання доходів населення продовжилася і в наступні роки.
Найбільш забезпеченими фінансово були працівники промисловості( протягом 1965 – 1985 рр. їх середньомісячна заробітна плата зросла у 2 рази із 105 до 201 руб.), будівництва, науки та наукового обслуговування, апарату органів державного та господарського управління. Дещо відставала заробітна платня робітників невиробничих сфер— торгівлі, громадського харчування, охорони здоров’ я, освіти( приблизно від 70 руб. у 1965 р. до 130 руб. у 1985 р.) 50, що, втім, для перших частково компенсувалося близькістю до систем розподілу матеріальних благ.
У брежнєвський час постійно підвищувалася зарплата колгоспників. Середньомісячна оплата їх праці зросла з 50 руб. у 1965 р. до 103— у 1980 р. 51. Втім колгоспники залишалися найменш забезпеченою категорією населення серед всіх працюючих. Станом на 1 квітня 1980 р. 2116( 30 %)