186 Наталія Лаас
Звичка до стабільних цін була настільки закорінена в свідомості радянських громадян, що навіть чутки про їх підвищення на окремі товари могли спровокувати нечувані черги та масове скуповування, хай навіть і дуже дорогих речей( як, приміром, було з ювелірними виробами у 1976 р. 43).
Черга— неодмінний соціальний елемент доби « застою ». Черга у радянському соціумі існувала у двох вимірах: фізичному( черги у магазинах на придбання харчових продуктів, деяких непродовольчих товарів, отримання послуг) та віртуальному( списки на отримання житла, на право придбання автомобіля та побутової техніки). Кожен радянський громадянин одночасно і постійно протягом життя перебував у кількох чергах, фактично завжди знаходячись в стані очікування. Вибіркове обстеження затрат часу на ведення домашнього господарства, проведене у березні 1977 р., виявило, що коли 32 % часу робочого дня витрачалося на роботу, 4 %— на пересування до місця роботи і назад, то значна частина іншого часу— на покупку товарів, отримання послуг і домашню роботу. При цьому спостерігалася виразна гендерна нерівність, типова для радянської сім’ ї. Якщо чоловік витрачав 0,7 % свого часу в робочий день на покупку продовольчих товарів, 0,1 %— на покупку непродовольчих і 2 %— на домашню роботу, то жінка відповідно 2 %, 0,5 % і 11 %, що відбувалося за рахунок зменшення часу відпочинку для жінок 44. Як бачимо, вироблений західною історіографією концепт « подвійного тягаря »( обов’ язок заробляти гроші та дбати про дім) у статусі жінки в радянському соціумі, залишався справедливим і для брежнєвської епохи. Враховуючи також той факт, що більша половина обстежених на добу витрачала 15 – 30 хвилин на стояння у чергах у продовольчих магазинах та на отримання послуг( з ремонту та пошиття одягу і взуття, ремонту та виготовлення меблів, побутових приладів, культтоварів), то радянська черга— переважно жіноче явище. Особливості жіночої психології та комунікації перетворювали чергу в радянському соціумі з економічного явища( ознака підвищеного попиту на певні види продукції) в соціальний колективний феномен неформальних каналів поширення інформації та засобів формування суспільних настроїв.
Матеріальне благополуччя радянських громадян у брежнєвський час постійно зростало. Динаміка грошових доходів і видатків населення за дев’ яту п’ ятирічку свідчить, що основну їх частку займали зарплата, доходи від підсобних господарств і колгоспів. Підвищення у 1972 р. стипендії студентам вишів зумовило зростання цього виду доходів. Також з кожним роком зростала частка пенсій та грошової допомоги через збільшення кількості пенсіонерів та категорій громадян, які на таку допомогу могли претендувати. Іншими джерелами доходів були виграші в лотереї та за позиками, погашення облігацій, страхові відшкодування, продаж речей та