Матеріальне повсякдення населення в українському радянському соціумі епохи « застою »...
183
найшвидшими темпами 33. Досить типовою була ситуація в Одеській області, де станом на 1970 р. передусім збільшувалося розкрадання державного та суспільного майна, зокрема у промисловості на 64 %, у колгоспах— 31,8 %, радгоспах— 56,2 %, в будівельних організаціях— 34,8 %, на транспорті— на 27,2 % 34. Про обсяги можливого збагачення за рахунок розкрадань свідчить, наприклад, такий випадок: у 1975 р. при обшуку старшого бухгалтера Н. Кузнєцової та її заступника Л. Рибанової Зуйського торгівельного об’ єднання Кримської області вилучено готівки(!) 29 тис. руб., дві автомашини « Лада » та на 25 тис. руб. іншого майна 35.
Масовий характер в соціумі мкали дрібні крадіжки, вони носили сталий та систематичний характер. Кожен намагався принести з роботи хоч якусь річ, корисну в домашньому господарстві. Найбільше у цьому сенсі щастило працівникам заводів харчової та легкої промисловості, колгоспів і радгоспів, дрібні крадіжки на яких займали більше 75 % зафіксованих випадків. Наприклад, у 1970 р. позавідомчою охороною лише при вибіркових перевірках на прохідних затримано 54 тис. осіб, з них у харчовій промисловості— 21 тис., м’ ясо-молочній— 15 тис 36. На підприємствах широко практикувалося накопичення необлікованих залишків, у ресторанах і закладах громадського харчування постійно недодавали продуктів у страви. Наприклад, на початку 1970-х рр. у київському кафе та ресторані « Столичний » за рахунок порушення технології приготування блюд щоденно(!) розкрадалося 580 – 630 руб., які розподілялися між офіціантками, контролерами, касирами та завідуючою 37. Дрібні крадіжки були неодмінним елементом повсякденного життя колгоспів та радгоспів, учасниками яких були практично всі працівники— комбайнери, водії, конюхи, трактористи тощо. Крали передусім сільськогосподарську продукцію та корми— зерно, сіно, овочі та фрукти, корм,— який потім використовували у власному господарстві для харчування та годівлі худоби. За перше півріччя 1972 р. за розкрадання в колгоспах було притягнуто до кримінальної відповідальності 1643 осіб, які вчинили розкрадань на суму 561 тис. руб. 38. Очевидно, це лише невелика частка спійманих злодіїв порівняно з реальними масштабами явища.
Якщо такий тип надходжень ставав постійним, то міг служити джерелом неформального обміну речами / послугами між окремими особами. Більше того, ставлення інших до дрібних крадіжок було цілком толерантним, вони навіть не вважалися за злочин: більшість товаристських судів над пійманими правопорушниками обмежувалися попередженнями, суспільною доганою чи невеличким штрафом.
Можливість майнових зловживань та отримання додаткових прибутків впливала на престижність тієї чи іншої професії у радянському соціумі