178 Наталія Лаас
Починаючи з 1970-х рр. одяг та їжа— ці базові потреби людини— перестали бути головною турботою радянських громадян, адже радянська влада вже протягом певного часу цілком вдовольняла принаймні їх кількісні виміри. Свідомість радянської людини перелаштовувалася від бажання просто « жити » до потреби « жити добре ». Чи не вперше соціум почали турбувати проблеми комфортного облаштування житла, модного одягу, харчових делікатесів, побутової техніки. Останнє— ідея, що домашню роботу можна виконувати за допомогою техніки, а не вручну, і що така техніка може бути доступною для кожної родини— теж одне з виключних явищ, яке привніс брежнєвський період. На середину 1970-х рр. перестали бути винятковими та одиничними холодильники, чорно-білі телевізори, м’ ясорубки, праски, окремі види меблів. З товарів престижу вони перетворилися на буденні речі, особливо після значного зниження на них роздрібних цін у 1978 р., за яким продаж холодильників(« Днепр », « Донбасс », « Саратов ») зріс у 2 рази; чорно-білих телевізорів(« Весна », « Таурас », « Славутич », « Берёзка »)— в 1,7 рази 11. Кольорові телевізори « Електрон », « Радуга », « Рубін » продовжувалися залишатися небаченим шиком.
Обстеження тривалості користування побутовою технікою, проведене у 1972 – 1973 рр., показало, що більше половини її було придбано в останні 5 років, для колгоспників цей показник підвищувався до 60 – 80 %. Особливою новинкою для мешканців села були телевізори, холодильники, пральні машини. Якщо ж порівнювати сім’ ї за рівнем доходу та забезпеченістю їх побутовою технікою, то певним предметом розкоші залишалися холодильники та пилососи, причому кардинально відрізнялася їх кількість у робітників та службовців і колгоспників. На 100 сімей робітників і службовців з середньодушовим сукупним доходом менше 50 руб. холодильників було 37, пилососів— 8( у колгоспників 3 та жодного відповідно), на 100 сімей робітників і службовців з доходом більше 100 руб. було 60 холодильників і 27 пилососів( у колгоспників 11 і 2) 12.
Рівень забезпеченості населення побутовою технікою різнився залежно від економічних районів республіки. Найкраще жили мешканці промислово розвинутого Донецько-Придніпровського району та всіх південних областей, натомість наявність таких предметів у робітників, службовців та колгоспників областей Південно-Західного району нижче середнього рівня в республіці 13.
Іншим символом сімейного достатку брежнєвської епохи став автомобіль. Поряд з побутовою технікою автомобіль кардинально перелаштовував повсякденний побут. Зміна в ставленні до автомашини від предмету службового привілею та предмету розкоші(« Побєда », « Волга ») до зручного засобу пересування(« Лада », « Запорожець », « Москвич ») у міру доступного