Матеріальне повсякдення населення в українському радянському соціумі епохи « застою »...
177
м’ ясо, птиця, ковбасні вироби, жива чи заморожена риба, оселедці, торти та тістечка, попит на які перед святами підвищувався у 2 – 3 рази 5. Втім уже 1985 р. ця різниця практично нівелювалася 6: у певному сенсі в Києві завжди був передсвятковий ажіотаж, адже міська торгівельна мережа забезпечувала товарами всі навколишні області. Пересічний радянський громадянин, на середину 1980-х рр. маючи легковий автомобіль та достатній заробіток, цілком міг собі дозволити раз на місяць їздити за покупками в київські магазини.
У брежнєвський час за рахунок відносно незбалансованого продуктового забезпечення структура харчування у розрахунку на душу населення не вповні відповідала раціональним нормам. Наприклад, у 1979 р. кожен радянський громадянин у середньому недоотримував м’ ясних та молочних продуктів, овочів та яєць, натомість надуживав хлібопродукти, картоплю та цукор 7.
Пам’ ятними для доби « застою » стала середина 1980-х рр., коли у Радянському Союзі почалася боротьба проти алкоголізму. Держава загалом мала всі підстави для стурбованості: у 1985 р. у середньому один житель України на покупку алкоголю витрачав 127 руб., а на придбання, наприклад, радіотоварів— 25 руб., друкованої продукції— 17 руб., спортивних товарів— 3 руб. 8. У 1985 р. кількість підприємств торгівлі та громадського харчування, які торгували спиртними напоями, скоротилася майже на 40 %. Торгівля спиртними напоями була заборонена у 22 % сільських населених пунктах, які мали магазин. У Ворошиловградській області, приміром, у більш ніж 40 % магазинів торгівля спиртним проводилася дві години з 17 до 19. Різке зменшення продажу алкоголю призводило до того, що виникали значні черги при купівлі горілки до початку торгівлі та особливо наприкінці її продажу, а також у п’ ятницю та суботу у магазинах, де торгівля у неділю була заборонена. Наприклад, у с. Верховцево Дніпропетровської області перед відкриттям магазинів були черги до 170 чол., за дві години до закриття— 300 чол. 9. Люди виїздили за алкоголем до інших областей, купували напої « про запас », що створювало передумови для спекуляцій, а найголовніше— почали активніше займатися самогоноварінням. Дії держави у відповідь( наприклад, суттєве підвищення ціни на дріжджі) не мали успіху.
Окрім закладів державної торгівлі, придбати товари можна було в комісійних магазинах та на колгоспних ринках. Щоправда, ціни там суттєво різнилися. Якщо державна роздрібна ціна у 1982 р. за кілограм яловичини становила 1,90 руб., то на колгоспних ринках Києва— 4,50 руб.; свинина— 2 і 5 руб. відповідно; сала свиного— 2,30 і 4,50 руб.; десятка яєць— 80 коп. і 1,25 руб.; картопля— 12 і 40 коп.; цибулі зеленої— 50 коп. і 1,20 руб.; моркви— 25 коп. і 1,60 руб.; редису— 40 і 90 коп.; часнику— 1,60 і 3,90 руб. за кілограм 10.